«ПОЛОВИНА ВИСТАВИ ‒ НАША»:
ДЕБЮТ ПРИВАТНОЇ ЗБІРКИ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
НА ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ МИСТЕЦЬКІЙ ВИСТАВЦІ У ЛЬВОВІ 1905 РОКУ

 

У ці дні рівно 115 літ тому Михайло Грушевський виступив з публічною репрезентацією своєї приватної мистецької збірки, в якій реалізувалося його дитяче завзяття «колекціонування прерізних речей»[1]. За обріями цього захоплення відкривалися нові грані таланту вченого, вражаючи універсальністю й колористикою внутрішнього світу та «європейськістю»[2].

 

***

У середині зими 1905 року Львів переживав «дійсну повінь вистав» артистичної штуки. Як для славного міста Лева, писав один із організаторів першого всеукраїнського вернісажу Іван Труш, то число тих вистав було аж занадто велике. До того ж, містяни ще не відійшли від пори карнавалів і хореографії, переймаючись новими способами ведення танців, незвичайною дорожнечею квітів, метаморфозою старих костюмів на нові при допомозі домашніх швачок[3]. Здавалось, їм було не до виставок. Втім, пору для вернісажу, який зібрав мистців з обох берегів Збруча, вибрали вдало: у тім часі львів’яни не виїздили нікуди, спостерігався також досить великий наплив провінційної публіки. 

Незважаючи на всі «pro» і «contra», конкуренцію і певну байдужість, для місцевої й провінційної галицької еліти Виставка руської штуки й артистичного промислу, відкрита з 24 (11) січня по 2 березня (17 лютого) 1905 року[4] в чотирьох залах Салону львівського антиквара Яна Лятура (на Святодухівській площі, яка нині носить назву Івана Підкови), стала неабиякою атракцією[5]. Адже за умовами журі у складі М. Грушевського, С. Дембіцького, М. Сосенка, І. Труша та В. Федоровича перед майбутніми учасниками ставилися вимоги надсилати живописні та графічні твори, які саме на виставці будуть репрезентуватися вперше. Самобутнього національного характеру надало поєднання з живописом і графікою предметів мистецького промислу. Добір усіх творів, зазначали тодішні критики, зроблено надзвичайно «совісно». У резутьтаті експозицію наповнили 110 образів 13-ти українських малярів, 73 твори гуцульського сницерства 12-ти майстрів-різб’ярів і 23 київські та полтавські плахти переважно зі збірки Ф. Красицького[6]. На жаль, зали не змогли вмістити, як планувалося, цікаву колекцію килимів, лише три з них творили «декораційне тло»[7]. Серед експонентів були Іван Труш, Фотій Красицький, Михайло Жук, Михайло Бойчук, Модест Сосенко, Юліан Панькевич, Іван Бурячок, Віктор Масляников, Іван Макушенко, Євген Турбацький, Іван Гальвич, Антін Манастирський та Людмила Драгоманова як мисткиня-аматорка. «Найповажнійше і найчисленніше» репрезентував свою творчість Іван Труш, який на той час став улюбленцем львівських критиків.

Підігрівала інтерес до виставки преса ‒ українська і польська, і число відвідувачів, спочатку поодиноких, зростало. У підсумку упродовж місяця Всеукраїнську мистецьку виставку, яка заімпонувала і своїм, і чужим, відвідало приблизно 2000 осіб. На думку І. Труша, вона була наближена до «інтереснійших вистав в Європі»[8].

Організація виставкового проєкту, урядженого новоствореним 1904 року Товариством прихильників української літератури, науки і штуки, проходила під протекторатом Наукового товариства імені Шевченка, яке виділило фінансову допомогу на підготовку (1000 корон) та закупівлю творів мистецтва (1400 корон). Очільник обох інституцій Михайло Грушевський виступив разом з Іваном Трушем не лише ініціатором, але й безпосереднім учасником: виставка стала масштабним дебютом приватної збірки історика й щирого шанувальника українських старожитностей і мистецтва. Щодня, починаючи від 19 (6) січня, вчений по полудні або вечорами заходив на виставку, підсумувавши свій внесок словами: «Половина вистави ‒ наша»[9]. Дружина Марія також ділилася приємною новиною з київською ріднею: «Виставка дуже інтересна, особливо богата збірка гуцульської різьби в дереві, є незвичайно гарні річи (по більшій части наша власність), а між картинами чудові краєвиди з Криму Труша. Є також богато образів артистів з України, переважно з Київа»[10]. Робота над проєктом приносила насолоду, про що професор Грушевський час від часу нотував у щоденнику: «Більшу частину дня булисьмо на виставі; я умисно уживаю її собі – для розривки й відміни»[11]; «нумерував сам річи»[12].

На жаль, вчений відхилив пропозицію І. Труша «зібрати наші колекції до одного покою й дати напись»[13], що могло стати важливим джерелом для реконструкції його зібрання, яке поступово збагачувалося. Однак, обійти увагою «музеалії» Михайла Грушевського не вдалося нікому з оглядачів. Усі вони наголошували, зокрема, що твори художника Івана Труша були представлені на виставці «переважно з колєкції професора Михайла Грушевського»[14]. Польський художник Роман Братковський назвав деякі з них: «Кипариси на селєдиновім небі», «Одинока сосна», «Корч бозу», «Гора Кастель у хмарі», «Над Дніпром», «Вечір у Георгієвськім манастирі»[15].

Окремі з цих назв зустрічаються в листах художника до Михайла Грушевського, окремі в тогочасних фінансових нотатках професора, дозволяючи простежити шлях до львівської вілли київських та кримських краєвидів Труша упродовж 1901‒1905 рр. У листах художника 1901‒1902 рр. з Києва згадуються і «Синя калабаня», і «Сосна», і «Маки», і «більші», і «мініатурові» краєвиди, призначені для Грушевських. Київська «мала колєкція» 1904 року поповнилася кримськими етюдами. 24 травня (за н. ст.) 1904 р., перебуваючи у Свято-Георгієвському монастирі (мис Фіолент поблизу Севастаполя), митець захоплено оповідав: «Сего року привезу досить багато малюнків і немало інтересного»[16]. Чимало з цього «інтересного» дісталося і Грушевським. Як свідчать вищезгадані фінансові нотатки професора, вже в липні 1904 р. він придбав щонайменше твір «Георгіївський монастир» за 100 золотих ринських та 4 кримських «малих» етюдів за таку ж суму. Пізніше, у 1905 р., історик набув ще 26 кримських етюдів загальною вартістю 210 золотих ринських[17]. Усі ці краєвиди у вишуканих оздобах гармонійно вписалися в інтер’єри львівської вілли Грушевських, частина з них потрапила в об’єктив фотографа, імовірно, самого Івана Труша.

 

 

 

Однак, ні унікальна світлина великого сальону на Понінського, 6, ні листування, ні фінансові нотатки, в яких досить часто зустрічаються записи про розрахунки з І. Трушем, не репрезентують нам цілісну збірку митця в тогочасній приватній колекції М. Грушевського. Найповніше вона представлена в «Каталозі вистави образів українських артистів, артистичної різьби в дереві гуцульських майстрів, українських плахт», підготованому самим Михайлом Грушевським. Про свою роботу над упорядкуванням цього унікального джерела до історії виставки вчений не раз згадував у щоденнику. Так, 21 (8) січня 1905 р. він занотував: «Нині зробив катальоґ»[18]. 24 січня (6 лютого) з’являється новий запис: «[…] пополудні пішов на виставу – на засід[аннє] адміністр[ативного] ком[ітету]. Прийшли образи Жука, укладав новий катальоґ»[19], а 27 січня (9 лютого) наступний: «По викладі був на виставі й в друкарні, за катальоґами, що й досі не вийшли, й переміняючи нумери, зґавив щось дві години»[20]. Ці клопоти випали М  Грушевському у зв’язку з народженням за декілька днів до відкриття виставки, 21 (8) січня 1905 р., донечки подружжя Трушів, названої на честь мами ‒ Аріадною. І він взяв клопоти ці на себе, усвідомлюючи значення цього соборницького проєкту для історії України.

Каталог, що дійшов до наших днів без згаданого доповнення творами М. Жука, а також М. Бойчука, дає найповніший перелік представлених на виставці експонатів, зокрема 50 творів Івана Труша, які, як згадано вище, були переважно приватною власністю М. Грушевського. Зміст каталогу органічно поєднується з розлогим мистецтвознавчим оглядом експозиції, поданим І. Трушем у нарисах «Вистава українських артистів» на сторінках «Артистичного вістника» у супроводі світлин кращих творів[21]. Виокремити з 50 назв виключно колекцію М. Грушевського ‒ справа майбутнього, однак один твір не викликає жодного сумніву.

Під номером 31-м у каталозі зазначено «Портрет панни К. Г.» ‒ світлий образ «Золотої Кулюні», як звав сам митець Катерину/Кулюню Грушевську[22]. І хоча репродукцію цього портрета представили 1905 року в «Артистичному вістнику»[23], ця коротка нотатка стала сенсацією для нас, грушевськознавців. Можливо тому, що ні Михайло, ні Марія Грушевські не згадали у своїх листах і щоденниках цей небуденний факт експонування образу своєї «потішечки». Або ці згадки ми ще не виявили. А факт направду був для них небуденний. Не дарма М. Грушевський чи сам, чи разом із дружиною і донечкою, чи з гостями, зокрема Є. Чикаленком, часто заходив на виставку, тішився її «успіхом», приємною атмосферою, звісткою про «великі закупна образів»[24]. І звичайно своєю «Золотою Кулюнею».

 

 

 

Окрім улюбленого образу Кулюні Грушевської, Іван Труш представив на виставці також портрет своєї коханої Адріани, написаний незадовго до народження їхньої донечки. Це було вже друге знайомство львівської публіки з донькою М. Драгоманова: перший портрет майбутньої дружини, написаний у Києві 1900 р., експонувався на другій персональній виставці І. Труша, що відбулася у Львові в червні 1901 р.[25] Портрет Аріадни в інтер’єрі виставки 1905 р. репродукували того ж року в петербурзькому часопису «Kraj»[26], відкривши перед тогочасними шанувальниками мистецтва та сучасними музейниками експозиційний задум проєкту, в якому витвори гуцульських майстрів-різьбярів «пишалися» поміж картинами малярів, гармонійно доповнюючи їх своєю довершеністю.

 

***

Саме ця світлина зафіксувала також ще одну колекцію Михайла Грушевського, яка викликала неабияке зацікавлення відвідувачів Всеукраїнської мистецької виставки 1905 року ‒ його знамениту збірку гуцульщини[27]. Приглядаючись до композиції, ми ніби переносимося в добре знану за знімками домашню робітню професора на його львівській віллі, оздоблену в гуцульському стилі.

 

 

 

У своїх оглядах в «Артистичному вістнику» І. Труш наголошував, що «завдяки великій і добірній колєкції професора Михайла Грушевського, було гуцульське сницерство на виставі українських артистів репрезентоване якнайліпше. Збірка, доповнена новими творами, давала повне понятє про теперішній стан сего надзвичайного артистичного промислу. Навіть можна було слідити за його розвоєм, порівнюючи давні вироби покійного Юри Шкрибляка, батька теперішних визначних артистів […]. Його сини, Микола, Василь і Федь, пішли дальше і вдосконалили стиль дуже значно, надавши йому справді византийське богацтво орнаменту»[28].

Принагідно згадаємо, що подібно до творів І. Труша, самобутню колекцію гуцульського різьбярства М. Грушевський почав формувати ще до відкриття виставки. «Обсервация гуцульського житя, яке ми знали досі лише з далеких оповідань, і нарешті – збирання виробів гуцульської штуки»[29], ‒ все це захопило львівського професора з першої зустрічі з вродливою Криворівнею, яка відбулася влітку 1902 р. Його знайомство з братами-Шкрібляками з Яворова, Лукином Якиб’юком та Марком Мегеденюком з села Річка дало змогу зібрати як «старосвіцькі» гуцульські речі[30], за якими майстри ходили «аж на третє село»[31], так і їхні «артистичні» витвори безпосередньо[32]. Уже в липні‒вересні 1902 р. у записнику фінансових витрат львівського професора з’являються численні нотатки про розрахунки з Шкрібляками, Мегеденюком, Якиб’юком за хрестики, топірці, порошниці і узагальнююча назва колекції, що закладалася: «гуцульщина»[33].

 

 

Одним із перших захопив Михайла Грушевського красою своїх вишуканих творінь майстер гуцульського орнаментального різьблення та інкрустації на дереві Микола Шкрібляк з Яворова. Вже в березні та липні 1903 р. він надіслав до Львова 9 предметів власного виробництва, серед яких були «красний столик округлий викладований й різьблений, сальоновий», «пушка на тютюн», «тройця», «тарелі»[34]. М. Грушевський особливо уподобав придбаний столик і наприкінці 1903 р. замовив іще один. Цей багато інкрустований різьблений твір Миколи Шкрібляка став «цвяшком» (clou) повітової промислової виставки в Косові 19‒21 червня 1904 р.[35] Цей же «цвяшок», вишукано «сервірований» іншими виробами малярського таланту в різьбі Миколи Шкрібляка, став улюбленцем публіки і на виставці у Львові 1905 р. та потрапив і в об’єктив фотографа, і на сторінки «Артистичного вістника»: «Меньший столик (власність проф. Грушевського) є виразом досконалости техніки інтарсії, орнаментаційного такту і великого кольористичного смаку. Такими прикметами визначаєся і мала барилка, і фляшка, що стояли на різьбленім столі»[36]. З усієї збірки гуцульщини, яку презентував М. Грушевський, оглядач Р. Братковський відзначив також «клейнотик смаку» ‒ «пушку» роботи Ю. Шкрібляка[37].

Твори всіх братів-Шкрібляків, а також їхнього батька, Юрія Шкрібляка, гідно представляли «яворівську» школу різьбярів на Виставі української штуки й артистичного промислу у Львові 1905 р. За підсумками журі Миколу та Василя Шкрібляків удостоїли золотих медалей, Федора відзначили похвальним дипломом[38] На жаль, самі медалі не виготовили через зволікання графічно-граверного підприємства Берті й Бєранже в Парижі, чого наївні «селяни-митці» не могли втямити. Особливо побивався за своєю нагородою Микола Шкрібляк, нагадуючи про це впродовж 1905–1910 рр. у своїх листах до М. Грушевського[39].

Майстрів-Шкрібляків Михайло Грушевський поважав і підтримував, популяризуючи їхню творчість не лише на виставках, але й у своїх публіцистичних працях, присвятивши їм спеціальну статтю «Селяни-митці» в київському тижневику «Село» та оздобивши її портретом середульшого брата Миколи[40]. Про особливе ставлення в родині Грушевських до творів братів-Шкрібляків свідчить також лист Марії Грушевської до Марії Деркач від 27 серпня 1944 р. Перебуваючи «без рідні, без приятелів і без ніякої енергії», вдова академіка Грушевського роздумує над пропозицією львівської дослідниці щодо продажу речей та колекцій з колишньої вілли: «Може тов. ім. Шевченка, чи як тепер кажуть Академія наук у Львові, купили б дещо: я думаю, що вона могла б може купити гуцульську збірку (але не вироби Шкрибляка)»[41]. Вона пам’ятала, як всі любили ці речі!

 

***

Підсумовуючи результати виставки, І. Труш писав про закуплену частину експонованих творів Митрополитом Андреєм Шептицьким, професором Михайлом Грушевським та Науковим товариством імені Шевченка[42].

А. Шептицький уподобав і придбав один з найпопулярніших етюд І. Труша, що презентувався в Салоні Лятура ‒ «Захід сонця». Питання про закупілю творів для Музею НТШ декілька разів розглядалося на Виділі товариства. Так, 25 (12) січня 1905 р. до адміністративного комітету виставки обрали делегатами К. Студинського та К. Паньківського з дорученням визначитися зі справою придбання творів. 8 лютого (26 січня) 1905 р. К. Студинський вніс пропозицію Виділові збільшити кошти на закупівлю на 400 корон, що в сумі склало 1400 корон[43]. На ці кошти НТШ закупило три картини Ф. Красицького: «Гість із Запоріжжя», портрети Михайла Старицького та Івана Карпенка-Карого[44]. Вибір був не випадковим, адже критики не раз наголошували, що творчість Ф. Красицького «визначається здоровим почутєм коліру і гармонії», а його портрети «мають багато житя»[45].

 

Скориставшись приємною нагодою, Михайло Грушевський також вирішив примножити свою збірку. За спогадами І. Труша відомо, що з виставки було продано 14 картин загальною вартістю приблизно 1800 гульденів. З них закуплено 2 його твори, 2 ‒ М. Сосенка, 1 ‒ Ю. Панькевича, 3 ‒ Ф. Красицького, 2 ‒ М. Жука, 1 ‒ В. Масляникова, 1 ‒ І. Макушенка, 2 ‒ І. Бурячка, отже восьми митців[46]. Які ж саме роботи й яких художників прикрасили інтер’єри вілли Грушевських після закриття виставки?

Для з’ясування цього питання  маємо на сьогодні два документи. Перший з них ‒ це лист Марії Грушевської, яка ще 17 (3) лютого 1905 р. хвалилася сестрі чоловіка, що їхня збірка поповнилася «2 рисунками і 5 масляними картинками»[47]. Враховуючи, що НТШ закупило для Музею Товариства всі три (згадані І. Трушем) твори Ф. Красицького («Гість із Запоріжжя», портрети Михайла Старицького та Івана Карпенка-Карого), логічно було б передбачити, що до Грушевських могли потрапити твори інших семи митців. Якщо ж довіряти пам’яті І. Труша про кількість проданих робіт і листові Марії Грушевської, то 7 з 10 (не рахуємо згадані вище 3 твори Ф. Красицького і 1 етюд І. Труша, закуплений А. Шептицьким) поповнило приватну збірку голови НТШ. Однак, цей лист не дає однозначної відповіді, чиї ж «рисунки» й «картинки» стали власністю родини Грушевських, а отже, й які.

Значно інформативнішим джерелом став аркуш з нововиявленої «Книги запису фінансових витрат» М. Грушевського з лаконічною нотаткою: «З вистави куплено»[48]. Отже, на кінець експонування виставки кількість закуплених робіт збільшилася з семи (названих Марією Грушевською) до дев’яти: у Михайла Жука закуплено 3 роботи (відповідно за 200, 60 та 30 корон), у Фотія Красицького ‒ 2 (обидві по 100 корон), у Модеста Сосенка ‒ 1 (за 100 корон), у Івана Бурячка ‒ 3 (за 50, 50 і 40 корон). Окрім того, вчений придбав з виставки всю колекцію плахт (23 одиниці за 100 корон), зібрану й представлену Ф. Красицьким[49], а також плахту в Івана Труша (за 6 корон) і різьблений виріб у Марка Мегеденюка з Річки за 160 корон. Це була таріль, «незвичайної краси в орнаментації», образно описана І. Трушем і репродукована в «Артистичному вістнику»[50]. Загалом, на ці речі «з вистави» М. Грушевський витратив 996 корон.

 

Шкода, що історик не залишив для нас відомостей з назвами робіт Жука, Красицького, Сосенка і Бурячка. Можемо лише висловити припущення щодо набутих творів, маючи каталог (окрім М. Жука) та професійні колоритні характеристики, подані І. Трушем. Поза сумнівом, вчений взорувався на останні, як і на власні смаки. Як і Труш, він не міг оминути увагою жанрові композиції Ф. Красицького «Сьвято» і «Брат і сестра», М. Сосенка «Свахи», прегарні краєвиди «незвичайно талановитого рисовника» І. Бурячка, один з найгарніших творів виставки ‒ пастель М. Жука «Сум». Але все це може бути лише ворожінням… І тільки нововиявлені джерела, насамперед пов’язані з долями творів, репрезентованих на Всеукраїнській мистецькій виставці у Львові 1905 року і занесених до каталогу (хоча назви їх ‒ річ поетична й часом мінлива, як от «Сосна», «Одинока» й «Одинока сосна» І. Труша), допоможуть наблизитися до з’ясування змісту набутої професором Грушевським колекції.

Достеменно на сьогодні відомо, що вчений закупив з виставки пастель Михайла Жука «Сум», яка разом з іншими творами під час Другої світової війни перейшли до небоги Марії Грушевської Ольги Мочульської[51]. Згодом, у 1952 р., через скрутні обставини вона намагалася їх продати музеям[52].

 

 

***

«Пополудні о год[ині] 5[-ій] замкнули ми виставу», ‒ з певним відтінком суму занотував 2 березня (17 лютого) 1905 р. Михайло Грушевський у своєму щоденнику. Наступного дня на віллу привезли колекції, і з тої причини «Кулюня зовсім стратила голову»[53]. Наступні дні разом з Іваном Трушем всі дружно розвішували «образи з вистави». «Старі» образи займали свої звичні місця, «нові» вживалися в ще невідомий їм простір, творячи особливу ауру унікальної оселі-музею під назвою «Вілла Грушевських» і чекали майбутніх вистав.

 

Світлана ПАНЬКОВА

29.02.2020

[1] Грушевський М. Спомини / Публікація і примітки С.Білоконя // Київ. 1988. № 9. С. 127.

[2] Лист Івана Крипякевича до Михайла Мочульського від 14 травня 1936 р. // Центральний державний історичний архів України у Львові (далі ‒ ЦДІАЛ України). Ф. 379. Оп. 1 Спр. 19. Арк. 15–16 зв.

[3] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 24.

[4] Час експонування виставки уточнено завдяки щоденниковим нотаткам М. Грушевського: «Виставу відтворено» (24 (11) січня 1905 р.); «Пополудні о год. 5[-ій] замкнули ми виставу» ( 2 березня (17 лютого) 1905 р.) (ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 58, 65‒65 зв.). Задум відкрити її в суботу, 21 (8) січня 1905 р., реалізувати не вдалося: у той день у світ прийшла донечка подружжя Івана та Аріадни Трушів.

[5] Детально див.: Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т. ХХІХ. Кн. ІІІ. С. 249–256; Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 24–28; Зошит ІV. С. 43; Зошит V. С. 58–62; Свєнціцька В. «Артистичний вістник» та внесок І.Труша в українське мистецтвознавство // Іван Труш. Збірник матеріалів наукових конференцій, присвячених 100-річчю від дня народження. Львів, 1972. С. 47–49; Купчинський О. Статут і протоколи засідання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові // ЗНТШ. 1994. Т. ССХХVІІ: Праці секції мистецтвознавства. С. 395–396; 401–404; Сидор О. До історії Всеукраїнської мистецької виставки 1905 року у Львові // ЗНТШ. Львів, 1998. Т. ССХХХVІ: Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. С. 601–607; Семчишин-Гузнер О. Всеукраїнська мистецька виставка 1905 року у Львові // Літопис Національного музею у Львові. Львів, 2001. № 2 (7). С. 97–102; Панькова С. Львівські мистецькі збірки Михайла Грушевського: штрихи до реконструкції // Вісник Наукового товариства імені Шевченка. 2016. Число 55. Весна–Літо. С. 37–42.

[6] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 25.

[7] Там само.

[8] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. С. 62.

[9] Центральний державний історичний архів України у Києві (далі ‒ ЦДІАК України). Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 57. Запис за 20 (7) січня 1905 р.

[10] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1425. Арк. 179–180.

[11] Там само. Спр. 25. Арк. 57 зв. Запис за 21 (8) січня 1905 р.

[12] Там само. Арк. 57 зв.‒58. Запис за 23 (10) січня 1905 р.

[13] Там само. Арк. 57. Запис за 20 (7) січня 1905 р.

[14] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит V. С. 59.

[15] Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т.  ХХІХ. Кн. ІІІ. С. 252.

[16] Гордієнко Б. Листи художника Івана Труша // Архіви України. 1966. № 2. С. 69.

[17] Книга запису грошових витрат [М.С.Грушевського] 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 876. Арк. 9.

[18] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 57 зв. Запис за 21 (8) січня 1905 р.

[19] Там само. Арк. 61. Запис за 6 лютого (24 січня) 1905 р.

[20] Там само. Арк. 61 зв. Запис за 9 лютого (27 січня) 1905 р.

[21] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 24–28; Зошит ІV. С. 43; Зошит V. С. 58–62.

[22] Панькова С. «Золота Кулюня»: образ Катерини Грушевської у творчості Івана Труша. [Електронний ресурс]. http://immh.kiev.ua/zolota-kulyunya-obraz-katerini-grushevskoyi-u-tvorchosti-ivana-trusha/

[23] Артистичний вістник. 1905. Зошит І. Вклейка між с. 6‒7.

[24] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 60 зв.‒66 зв. Записи за 3 лютого (21 січня); 13 лютого (31 січня); 20 (7) лютого; 22 (9) лютого; 24 (11) лютого; 26 (13) лютого 1905 р.

[25] Грушевський М. Друга вистава образів Ів[ана] Труша // Грушевський М. Твори: У 50 т. Т. 1. Львів, 2002. С. 225.

[26] Wystawa ukraińska we Lwowie // Kraj. Petersburg. 1905. № 35. 2(15) września.

[27] Шелудякова Н. Львівська колекція Гуцульщини М.Грушевського: мотиви, функції, смисли // Історіографічні дослідження в України. К., 2014. Вип. 25. С. 208–219.

[28] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905. Зошит V. С. 59–60.

[29] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 275. Арк. 124–125 зв. Запис за 10 вересня (28 серпня) 1902 р.

[30] Там само. Спр. 836. Арк. 14–14 зв.; 23–24.

[31] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 861. Арк. 5‒6 зв.

[32] Панькова С. Львівські мистецькі збірки Михайла Грушевського: штрихи до реконструкції // Вісник Наукового товариства імені Шевченка. 2016. Число 55. Весна–Літо. С. 37–42.

[33] Книга запису грошових витрат [М.С.Грушевського] 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 876. Арк. 36‒37.

[34] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 836. Арк. 1‒4 зв.

[35] Грушевський М. Гуцульська вистава // Грушевський М. Твори: У 50 т. Львів, 2002. Т. 1. С. 244.

[36] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905. Зошит V. С. 60‒61; ЛНВ. 1905. Т. ХХІХ. Кн. ІІ. С. 150; Хроніка НТШ. 1905. Ч. 21. С. 7.

[37] Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т.  ХХІХ. Кн. ІІІ. С. 250.

[38] Купчинський О. Статут і протоколи засідання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові // ЗНТШ. 1994. Т. ССХХVІІ: Праці секції мистецтвознавства. С. 404.

[39] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 836. Арк. 16–16зв., 17, 18, 21–21зв.

[40] Грушевський М. Селяни-митці // Грушевський М. Твори: У 50 т. Т. 3. Львів, 2005. С. 305.

[41] Листування Михайла, Марії та Катерини Грушевських / Упоряд. М. Магунь, наук. консульт. Л. Винар. Львів, 2008. С. 61.

[42] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905. Зошит V. C. 62.

[43] ЦДІАЛ України. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 34. Арк. 57–57зв.; 58–58зв.

[44] Стан музея в 1905 р. // Хроніка НТШ. Львів, 1906. Ч. 25. С. 40.

[45] Братковський Р. Перша вистава укр[аїнської] штуки і промислу у Львові // ЛНВ. 1905. Т. ХХІХ. Кн.  ІІІ. С.  252.

[46] Сидор О. До історії Всеукраїнської мистецької виставки 1905 р. у Львові. С. 606 (саме в цій статті О. Сидор за спогадами І. Труша подає перелік авторів, у яких були закуплені картини).

[47] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 1425. Арк. 110–112.

[48] Книга запису грошових витрат [М.С.Грушевського] 1901–1905 рр. // ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 876. Арк. 9 зв.

[49] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905. Зошит ІІ і ІІІ. С. 25.

[50] Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905. Зошит V. С. 61.

[51] Про це влітку 1942 р. писав В. Дорошенко, якому довелося перевозити з вілли Грушевських бібліотеку, колекції, особисте майно: «менші образи взяла Ольга Сильв[естрівна] Мочульська» (ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 963. Арк. 5‒6).

[52] Логвин Г. Ідеї Михайла Грушевського в історії українського мистецтва // Михайло Грушевський. Збірник наукових праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження Михайла Грушевського. Львів, 1994. С. 285; Магунь М. Михайло Жук і родина Грушевських // Український історик. 2004–2005. Ч. 3–4/1. С. 83.

[53] ЦДІАК України. Ф. 1235. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 65‒65 зв.  Записи за 2 березня (17 лютого) ‒ 3 березня (18 лютого) 1905 р.