З архівних студій музею 2016 року

Знаковий у житті музею 2016-й, ювілейний Рік Михайла Грушевського, потішив науковців новими унікальними набутками до віртуальної колекції грушевськіани. Представляємо короткий огляд виявлених в архівних збірках раритетів, більшість з яких досі не публікувались.

Марія Вояковська (в заміжжі – Грушевська). Фотографія Jozef Eder / Йосиф Едер. Станіславів. [Перша половина 1890-х рр.] Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника (далі – ЛННБ)

18 травня 1896 р. Михайло Павлик, відомий суспільно-політичний діяч, у листі до дружини Михайла Драгоманова Людмили в Софію повідомляв свіжу львівську новину: «Тут Грушівський жениться: бере собі смирну дівчину, учительку, сироту, добру мою знакому і радикалку – Вояківську, – що дуже гарно з єго боку. Новоерці дуже возлементують. Вояківська велика приятелька Кобринської і Крушельницької».

Михайло Грушевський з родиною. У першому ряду: сестра Ганна Грушевська (Шамраєва), мати Глафіра Захаріївна, батько Сергій Федорович, дружина Марія Грушевська. У другому ряду: брат Олександр Грушевський, Михайло Грушевський. [Фотограф В. Шамраєв. Літо 1897 р. Батьківський хутір поблизу Владикавказа.] ЛННБ

Влітку 1897 р. Михайло Грушевський разом із дружиною Марією гостювали у його батьків у Владикавказі. Михайло привіз у подарунок зятеві Віктору Шамраєву фотографічний апарат. Ним, імовірно, і було зроблено родинну світлину в садку дачі Грушевських неподалік міста.

Лист Василя Доманицького до Михайла Грушевського. 10 вересня (за ст. ст.) 1902 р. з о. Корфу до Львова. ЛННБ

116 листів Василя Доманицького до Михайла Грушевського були опубліковані ще 2006 р. А через 10 років виявлена ще одна листівка: «Я вже полагодився добре, ‒ почуваю себе гарно. Нужуся страшенно через безробіття… Може б що прислали! Почалися дощі, сидиш у хаті, а роботи ‒ кат ма!…»¬, ‒ писав він з о. Корфу, де поправляв своє здоров’я.

Отримавши книжки від М.Грушевського й відсилаючи для публікації дві рецензії, 5 листопада (23 жовтня) 1902 р. В.Доманицький жартівливо додав: «Почуваю себе далеко краще ‒ доказ той, що вже пописую. Завели тут панславистичну колонію: втікач серб (літерат), грек-епірот, але серб по почуттям, 2 булгари, божевільна російська дама з Сімферополя та я. Кумпанія невеличка, але ‒ чесна!».

Марія Грушевська в інтер’єрі “великого сальону” львівської вілли на Понінського, 6. [1904 р.] ЛННБ

12 (25) серпня 1904 р. Марія Грушевська писала до сестри свого чоловіка Ганни Грушевської в Київ:

«Рівночасно посилаємо Тобі фотографії інтер’єрів нашого дому: сальон (в зеркалі відбивається піч), кабінет з двох боків (бібліотека і стіл з фотелем, а на нім Кулюня) і їдальня. Малий сальоник, мою спальню і дім знадвору пришлемо колись пізніше».

Лист Марії Грушевської до Ганни Грушевської. 12(25) серпня 1904 р. З Бад-Аусзе (Австрія) до Києва. З колекції ІММГ

Катерина Грушевська у садку львівської вілли на Понінського, 6. [1904 р.] ЛННБ

Першим слухачем гри Катерини Грушевської на піаніно був домашній улюбленець ‒ пес на прізвисько Рікі. Люблячі господарі навіть сфотографували його в одній із кімнат львівської вілли.

«Дівчинка дуже тепер занята. Крім науки з Ольдзею Fräulein і зі мною учиться ще грати, учить її п. Ясеницька Галя, нині була перша лекція… Дівчинка дуже щаслива з того, все щось бренькає, а песик уважно слухає і дуже дивується, бо ще ніколи того не чув, так смішно прихиляє на бік голову і слухає», ‒ хвалилась Марія Сильвестрівна Грушевська в листі до родичів.

Листівка з архіву Михайла Грушевського. ЛННБ

У серпні 1904 р. Михайло Грушевський з дружиною і донькою вирушили у мандрівку на південь. Відпочивши близько двох тижнів на термальних курортах Штірії, милуючись краєвидами льодовика Дахштайн, закінчили подорож у Венеції (див. лист, опублікований вище). У нещодавно виявленому записнику фінансових витрат М.Грушевського за 1904 р. серед численних нотаток був, зокрема, й підсумок подорожі до Австрії (Aüssеe) та Італії (Венеції):

«578 корон:
білети — 245, 62 (спальні місця);
готелі — 105;
десерт, їда — 115;
прогулянки — 15, 50
театр — 3, 55;
‘картки й образки — 2, 70
і т. ин.»

Печатка Юрія Львовича, уживана Юрієм-Болеславом (напис: s. domini georgi regis rusie: печатка володаря Георгія короля Руси). Худ. В.Г.Кричевський. 1911 р. ЛННБ

Другий бік тієї ж печатки [Юрія Львовича, уживана Юрієм-Болеславом]. Худ. В.Г.Кричевський. 1911 р. ЛННБ

Прорисовки зроблені В.Г.Кричевським 1911 р. на замовлення М.Грушевського для його “Ілюстрованої історії України” за фотографіями добре збережених вислих печаток на автентичних грамотах Болеслава-Юрія ІІ 1325–1335 рр., який використовував на своїх грамотах печатки Юрія І Львовича (Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ; Львів: Друкарня С.В.Кульженка, 1911. – Іл. 126–127). Фотографії, використані Кричевським, були вперше опубліковані у статті: Лаппо-Данилевский А. Печати последних галичско-владимирских князей и их советников // Болеслав-Юрий ІІ, князь всей Малой Руси. Сборник материалов и изследований. — СПб., 1907. — С. 211–311 (Табл. V–VІІ, ІХ).

Поруч з прорисовками Василя Кричевського у своїй “Ілюстрованій історії України” Михайло Грушевський подав яскравий історичний портрет Юрія І Львовича (1252/1257–1308) — князя Галицько-волинського, Короля Руського, сина Лева І Даниловича: “Був се князь могутний, правитель добрий, і земля тішилася під його панованнєм спокоєм і достатком; так говорить звістка польського літописця, і те саме кажуть деякі пізнійші спомини (галицької або волинської літописи для сього часу вже не маємо і дуже мало що знаємо про житє сих країв). Для пізнійших часів панованнє Юрия зісталося золотою добою світлости, богацтва і слави Галицько-волинської держави. Цікава річ, що на печати своїй Юрий титулується «королеи Руси», як і його дід. Самого його ся печать представляє поважним, величним старцем, з довгою бородою, на троні, в короні, з скиптром в руках” (Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ; Львів: Друкарня С.В.Кульженка, 1911. — С. 141).

Світлана Панькова, Ганна Кондаурова