The museum is open to the public every day except on Mondays, from 10 AM to 6 PM.
No.9, Pankivska str, Kyiv

ЮВІЛЕЙНИЙ ПОРТРЕТ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО ПЕНЗЛЯ ФОТІЯ КРАСИЦЬКОГО

Мистецький світ Михайла Грушевського ‒ яскрава зірка його мікрокосму. Він виявлявся у захопленні й колекціонуванні старожитностей України і світу, музеологічних практиках, підтримці талановитих митців. Своєрідним проявом багатолітньої щирої дружби з художниками стала ціла низка портретів історика.

Їх створювали Іван Труш, Михайло Бойчук, Фотій Красицький, Яків Струхманчук, Олександр Саєнко, Федір Кричевський. Окремі з них прикрашають експозиції музеїв та виставкових проєктів. Окремим, на жаль, через різні обставини не пощастило зберегтися до наших днів. Ми досі не знаємо, як виглядав портрет, написаний Федором Кричевським до 60-літнього ювілею академіка ВУАН Михайла Грушевського. Не відаємо також, чия рука піднялася над образом очільника Наукового товариства імені Шевченка пензля Красицького, знищуючи твір під час злочинної операції «Спецфонд», фронт якої прокотився книгозбірнями та музеями Львова 1952 року.

Про цей останній портрет наша сьогоднішня розповідь. Адже в такі ж червневі дні 1907 року Михайло Грушевський позував «Фотію», хоча й без особливої насолоди. А в щоденниковій нотатці за 24‒30 червня вчений зафіксував: «Портретованнє нарешті скінчено».

Цей твір, як окремі інші портрети та навіть шаржі, належить до серії ювілейних. 30 травня 1907 року на Загальних зборах Наукового товариства імені Шевченка його головою вчергове обрали Михайла Грушевського. На цьому ж зібранні священник, етнограф, фольклорист Михайло Зубрицький подав пропозицію: «з огляду на десятилітну, повну пожертвованя працю для Товариства… професора Михайла Грушевського» замовити «у котрогось артиста» його портрет і помістити в залі засідань НТШ.

Пропозицію схвалили одноголосно, зупинивши свій вибір на малярі Фотії Красицькому.
Київський митець, внучатий небіж Тараса Шевченка був добре знайомий не лише з Михайлом Грушевським, а й когортою діячів НТШ. Незадовго перед цими подіями, у квітні 1907 року, він завершив портрет Марії Грушевської, підтримував видавничі проєкти Михайла Грушевського у Києві: став офіційним редактором «Літературно-наукового вістника» та завідувачем книгарні ЛНВ у Золотоверхому. А ще раніше, у січні‒лютому 1905 року, взяв активну участь у Всеукраїнській мистецькій виставці у Львові, яка проходила під протекторатом НТШ. По її завершенню саме його твори ‒ «Гість із Запоріжжя», портрети Михайла Старицького та Івана Карпенка-Карого ‒ Товариство закупило для свого Музею.

Таке рішення прийняли не без впливу критиків, які не раз наголошували, що творчість Красицького «визначається здоровим почутєм коліру і гармонії», а його портрети «мають багато житя». Це «почуття гармонії» полонило також і Грушевського, який поповнив свою приватну збірку двома картинами Фотія Степановича та колекцією плахт (23 одиниці), репрезентованою ним на виставці.

Відгукнувшись на пропозицію Наукового товариства імені Шевченка створити «поличчя» його очільника, художник, не відкладаючи, 12 червня 1907 року прибув до Львова. І вже в суботу, 15 червня, розпочав писати портрет. Поміж лекціями, редакторською роботою, засіданнями в Науковому товаристві імені Шевченка, професор Грушевський позував, вередуючи та нарікаючи, що портретування «забирає богато часу» і «докучає».

За два тижні, між 24‒30 червня, Красицький зробив останні штрихи, скінчивши роботу, котру Товариство оцінило в 200 рублів. А Михайло Грушевський підсумував незвичне для себе заняття: «Портрет нічого, але доїв мині дуже. Красицький виїхав нині».
Невдовзі портрет доповнив галерею образів НТШ, а його репродукцію декілька разів видавали листівкою (кольоровою та чорно-білою). Кольорову випустив сам художник 1908 року у власному київському видавництві «Квітка», тим самим популяризуючи «знаменитість» вченого. Її оздоблювали в рамки, прикрашаючи просвітні заклади й навіть крамниці. Якось самому ж професору, який несподівано угледів своє поличчя «у рамці», наївно пояснювали: «А хто такий, і самі не знають…».

Одначе саме ця листівка дає уяву про те, як виглядав портрет, яким вшанували титанічну десятилітню працю Михайла Грушевського в розбудові «невінчаної» Української академії наук. Збереглася також і чорно-біла фоторепродукція з оригіналу, яка на сьогодні є найдостовірнішим відтворенням портрета з трагічною долею.

Світлана Панькова

27.06.21

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

5 ЗУСТРІЧЕЙ КИЄВА З ГРУШЕВСЬКИМ: ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ

Він називав Київ «українською столицею», «культурним й історичним...

WHAT TO READ, LISTEN AND WATCH TO UNDERSTAND UKRAINE BETTER?

Photo: Valentyn Ogirenko Kremlin invests a colossal amount...

145 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ МАКАРЕНКА

  Сьогодні всі, хто проходитиме повз Михайлівський Золотоверхий...

КАВОВІ ІСТОРІЇ ГРУШЕВСЬКИХ

Усіх, хто бажає насолодитися неповторною аурою затишної садиби...

×
Location map

×