ВЕЛИКИЙ ТАНДЕМ: КРИЧЕВСЬКИЙ і ГРУШЕВСЬКИЙ
цикл бесід
(11 лютого — 2 липня 2023 року)

11 лютого 2023 року відбулася прем’єра циклу бесід «ВЕЛИКИЙ ТАНДЕМ: Кричевський і Грушевський», приурочена до 150-річчя Василя Кричевського — творця українського модерного стилю в архітектурі, автора національного герба, інноваційних підходів у книжковій графіці та низки креативних проєктів. Бо рік 2023-й — це Його рік! Рік яскравого представника українського андеґраунду, рік людини, яка ламала усталені стереотипи задля репрезентації самобутності української культури.

У Домі Грушевських на Паньківській, 9, проходили численні зустрічі багатолітніх приятелів Михайла Грушевського та Василя Кричевського. Тут, невдовзі після знайомства, у 1908 році вони обговорювали проєкти «українізації» Народного училища імені Сергія Федоровича Грушевського на Куренівці та прибуткового будинку Грушевських на щойно набутій садибі, який, за словами історика, мав стати «дарунком краси Києву». Тут професор залюбки «могоричував» митцеві, за сприяння якого з Опішного прибули довгоочікувані майоліки. У цих стінах також обмірковували проєкт мансарди, яку Василь Кричевський задумав для власної майстерні та музею. Ці стіни пам’ятають і перші набутки київської мистецької збірки Михайла Грушевського — килими та фаянс Межигірської фабрики, які Кричевський вишукував на подільських ярмарках, підштовхуючи приятеля на «дорогу старожитностей».

Замешкавши під одним дахом у щойно зведеному фамільному домі, тем для бесід ставало ще більше. Опікшись на власній спробі оздобити свою «Коротку історію України», Михайло Грушевський довірив цю справу Кричевському. І не дарма!

Розквіт творчих взаємин припав на буремні роки Української революції, коли талант художника став на службу при «дворі» молодої держави. Тут і ескізи перших грошових знаків, завдяки яким тризуб здобув заслужений авторитет серед українців. Тут і Українська академія мистецтв з її знаменитою виставкою академіків, а також Малий і Великий герби — символи спадковості УНР від Київської держави. Нововиявлені документи свідчать також про інші проєкти, над якими Василь Кричевський працював за дорученням голови Центральної Ради: ескіз герба УНР для фасаду Педагогічного музею (замість імперського двоголового орла), доручення щодо оформлення зали засідань УЦР та численні урядові печатки.

Переживши спільну трагедію від навали московської большевицької орди наприкінці січня 1918 року, зустрічі відновилися в збережених стінах флігеля (нині Музей) з березня 1924 року. Смаки Кричевського стали в нагоді при виготовленні ювілейного портрета вченого в 1926 році, для чого художник залучив «фотографа вищої марки», а пізніше і брата Федора для створення живописного образу академіка. Не забарилися і нові ідеї — від виставки пам’яті Володимира Антоновича в Історичній секції ВУАН на Володимирській, 35 до художнього оздоблення цієї секції.

Яскраві деталі та задокументовані факти були представлені під час першої бесіди з циклу, яка отримала назву за поетичними словами геніальної Ліни Костенко: «На роздоріжжі долі обнялись».

25 березня 2023 року відбулася друга зустріч циклу «Ідея Грушевського — проєкт Кричевського: виставка пам’яті Володимира Антоновича», приурочена до дня відкриття цієї виставки 25 березня 1928 року.

У цей період великий тандем розширився, і на передній план вийшла постать Володимира Антоновича. А новий проєкт став одночасно і пошаною пам’яті видатного історика, і вхідчинами до будинку на Володимирській, 35, який заходами Михайла Грушевського наприкінці літа 1927 року отримала Історична секція ВУАН. Пізніше, упродовж 1928‒1929 років, Василь Кричевський реалізує у стінах, де оживала українська історія в наукових пошуках, відкриттях і виданнях, унікальний проєкт оздоблення наукової установи в національному стилі.

Академічні протоколи і стримані хроніки, що фіксували вшанування 20-х роковин смерті Володимира Антоновича у березні 1928 року, ймовірно, завершилися б сухою енциклопедичною довідкою, якби не…

Якби не художній проєкт виставки, розроблений Василем Кричевським з його авторським підписом і датою «5/ІІІ 1928 р.», виявлений кілька років тому в Центральному державному історичному архіві України в Києві.

Якби не пожовклі світлини, що детально фіксували експозицію виставки. Фондові зібрання архівів й Інституту рукопису, музейні колекції й інвентарні книги — все це було вивчено в пошуках слідів меморіальних предметів, що були частиною експозиції.

Захоплення викликали теки з великими фотографіями професора Антоновича, на яких він зображений у колі своїх учнів або учасників археологічних з’їздів. Його обличчя на різних етапах життя — від юнацького до зрілого — дивувало. Порівнюючи фотографії з виставки, можна було впізнати знайомі образи. Знахідки не обмежувалися лише фотографіями: зберігся навіть конверт з етикетками та грамоти найповажніших товариств, прикрашені витонченими орнаментами.

Особливою знахідкою стала перша спроба Івана Труша створити портрет київського професора для НТШ у 1899–1900 роках. Труш, відомий своєю капризністю в мистецтві, перемалював портрет, залишивши старий в дарунок Антоновичу в його знаменитому будиночку на розі Жилянської та Кузнечної. Ця «перша спроба» зберігається нині в Національному історичному музеї України.

Ще однією важливою знахідкою стала мармурова статуя Володимира Боніфатійовича, створена італійським скульптором Луїджі Йоріні в 1892 році. Бюст, викинутий на смітник у 1960-х роках, став унікальним артефактом експозиції Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Не поталанило лише з портретами Івана Ґонти та його дружини, які 1860 р. В. Антонович придбав для власної збірки. Однак вперті «пошуки Ґонти» не пройшли марно. Винагородою стали виявлені на цьому шляху документи про великий тандем: список виконаних В. Кричевським проєктів та ескізів гербів, печаток, грошовий знаків, монет доби Української Центральної Ради (всього 153 одиниці).

І тепер кожний, кому презентували цей список, перебуває у стані пошуків-роздумів: де зберігаються оригінали цього доробку Кричевського і кому пощастить його виявити.

29 квітня 2023 року була детально розглянута ще одна сторінка співпраці Кричевського з Грушевським — оформлення Історичної секції ВУАН на вулиці Володимирській, 35 у Києві.

Це був перший серйозний досвід художнього оздоблення української культурно-наукової установи відповідно до новітніх тенденцій кінця 1920-х років. Василь Кричевський вважав, що архітектура громадських та державних будівель — це «справа культурно-політична», тому поставився до цього проєкту з великою відповідальністю, керуючи навіть ремонтними роботами, що передували реалізації його ідей.

На лекції розглянули процес трансформації приміщення панського будинку, спроектованого О. Беретті на початку ХІХ століття, з старомодними розписами та ліпниною в модерний український інтер’єр, створений на основі західноєвропейського функціоналізму.

Василю Кричевському довелося вирішити кілька складних завдань: перетворити колишню бальну залу на комфортну і вражаючу залу для наукових засідань, облаштувати Кабінет примітивної культури та кімнату Комісії козаччини для зручної роботи дослідників і водночас для демонстрації мистецьких, етнографічних, архівних і книжкових колекцій. Також потрібно було створити кабінет голови Історичної секції та декорувати «острівок» міщанського побуту інтелігента ХІХ століття — кімнату Старого Києва. Усі ці завдання довелося виконувати в будинку з проблемами: дах протікає, фарба зі стін лущиться, підлога провалюється, і все це за обмежений бюджет!

Незважаючи на труднощі, для оздоблення Історичної секції вдалося залучити визнаного майстра живопису Федора Кричевського, який створив кілька портретів для галереї. Також до роботи долучилися молоді талановиті учні Василя Кричевського — Олександр Саєнко і Петро Костирко. Саєнко прикрасив інтер’єр двома панно, інкрустованими соломою — «Невільники» та «Козак Мамай», а Костирко створив першу в історії рельєфну мапу Києва часів князя Ярослава Мудрого за ескізом свого вчителя.

На лекції також йшлося про те, чи вдалося реалізувати все задумане, чому інтер’єри за проєктом Василя Кричевського були знищені і куди поділися скарби Історичної секції ВУАН.

2 липня 2023 року відбулася заключна зустріч циклу, присвячена темі «Василь Кричевський на Паньківській, 9».

За допомогою спогадів сучасників та пізніших малюнків-реконструкцій учасники зустрічі змогли «побувати» в цьому легендарному місці і уявити шедеври української мистецької традиції, які Василь Кричевський збирав протягом трьох десятиліть — від килимарства і кераміки до гутного скла та інших жанрів. Його захоплення старовиною вплинуло і на подружжя Грушевських, яке також завзято колекціонувало цінні історичні артефакти.

Не оминули й трагічні сторінки історії цього дому — обстріл і пожежу, що сталися наприкінці січня 1918 року внаслідок більшовицької навали. Пожежа знищила безцінні колекції української старовини, але не зламала міцну дружбу та співпрацю між двома великими українцями.

Особливу увагу було приділено тим людям, яких Василь Кричевський «привів» у Дім Грушевських, зокрема його дружині Євгенії Щербаківській та молодому художнику-новатору Анатолю Петрицькому. Також згадали про його брата Федора Кричевського та музу Лідію Старицьку, численні образи якої були створені саме в стінах флігеля на Паньківській, 9.

Цикл лекцій «ВЕЛИКИЙ ТАНДЕМ: Кричевський і Грушевський» став важливим етапом у дослідженні та популяризації спільної спадщини, яскраво демонструючи, як переплелися долі двох видатних особистостей. 

---

Лектори:

«На роздоріжжі долі обнялись» та «Ідея Грушевського — проєкт Кричевського: виставка пам’яті Володимира Антоновича» — СВІТЛАНА ПАНЬКОВА

«Модернізм і “нічого зайвого”: як Василь Кричевський оздобив інтер’єри Історичної секції ВУАН» — ГАННА КОНДАУРОВА

«Василь Кричевський на Паньківській, 9» — МИКОЛА КУЧЕРЕНКО