ПРЕЗЕНТАЦІЇ ВИДАНЬ

«Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися…»: презентація видань з нагоди Дня Соборності України

19 січня 2025 року

---

Щороку 22 січня ми відзначаємо День Соборності України. Проголосивши єдність українських земель понад століття тому, українці й сьогодні продовжують боротьбу за свою незалежність, ідентичність і територіальну цілісність. Досі актуальним лишався заклик Михайла Грушевського: «Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом».

Готуючись до свята, ми запропонували в рамках циклу «Історичні вправи в Домі Грушевських» згадати передумови цієї події та визначних речників ідеї українського єднання, взявши участь у презентації двох нових книг.

Книжка Ігоря Гирича «Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ – поч. ХХ ст.», яка побачила світ у видавництві «Кліо», присвячена суспільно-політичному життю підросійської України на зламі ХІХ і ХХ ст. Автор висвітлив історію тогочасного українського національно-визвольного руху, розглянув його на тлі інших національних рухів Центрально-Східної Європи, змалював боротьбу українських інтелектуалів з Російською імперією та імперською громадською думкою, показав трансформацію поглядів українського інтелектуального середовища від федеративних ідей до самостійницького проєкту. Кожен розділ видання доповнили додаткові матеріали: словник ключових термінів, тематичні цитати з праць діячів європейських національних рухів і дослідників національного життя, біографічні довідки про згадані в розділі персоналії.

Гирич І. Б. Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ – поч. ХХ ст. / І. Б. Гирич. — Київ: Кліо, 2024. — 192 с.: іл.

Автори другої книжки – «Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства», що вийшла у видавництві «Віхола», Олександр Кучерук, Юрій Черченко і Михайло Ковальчук – розповіли про Євгена Коновальця, українського державного, військового та політичного діяча, який був комендантом Києва, коли у столиці проголошувався Акт Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. Він, людина з державницьким мисленням, не склав зброю і після поразки Української революції.

Історія вбивства очільника ОУН Євгена Коновальця тривалий час ґрунтувалася на неповних даних, радянській дезінформації, здогадках і припущеннях. У презентованому виданні зібрано величезну кількість документів, повʼязаних з вбивством Коновальця, більшість з яких була опублікована вперше. Свідчення очевидців злочину, прихована історія радянської спецоперації та спроб розколоти ОУН, листи, статті з газет того часу дозволяли чіткіше відтворити останні роки життя українського воєначальника.

Кучерук О., Черченко Ю., Ковальчук М. Євген Коновалець. Історія нерозкритого вбивства. — Київ: Віхола, 2024. — 456 с.

Обидві книжки стали лідерами у номінації «Минувшина» Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2024».

Київські адреси Української революції 1917-1921 рр.: путівник/ Файзулін Я., Кучерук О., Майоров М. Київ: Видавництво «КОМОРА», 2023. 312 с.

До Дня Соборності України. За участі авторів, видавництва, києвознавців, науковців Національної академії наук України, вищих шків, архівних установ, музеїв Києва

21 січня 2024

---

Змагаючись сьогодні за волю, українці вивчають історію та досвід багатовікової визвольної боротьби попередніх поколінь нашого народу. А особливо події понад столітньої давнини – Української революції 1917–1921 рр., що часом до болю нагадують сьогодення. Одним з важливих мотивів у тій боротьбі стала ідея злуки всіх українських земель в єдину державу.

У цьому новому путівнику відтворюється неповторна атмосфера революційного Києва, який із давніх княжих часів був столицею нашої держави, а в періоди бездержавності – культурним і духовним центром українства. Не випадково Михайло Грушевський ще задовго до проголошення Незалежності називав Київ «центром і столицею України».

Незважаючи на значні архітектурні втрати, яких зазнав Київ упродовж останнього століття, столиця зберегла немало адрес, де вирішувалась доля Української революції. Чи не найважливіша з них – вулиця Володимирська, 57, де в приміщенні колишнього Педагогічного музею працювала й ухвалювала доленосні рішення Українська Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. Саме тут 22 січня 1918 року було ухвалено ІV Універсал, яким Україну було проголошено «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

У будинку Національної філармонії (колишнє Купецьке зібрання) на Володимирському узвозі у квітні 1917 року проходив Всеукраїнський Національний конгрес, що виробив візію поступу України. А Оперний театр у грудні 1919 року приймав у своїх стінах учасників Трудового конгресу, які затвердили Універсал Директорії про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину державу, відомий тепер як Акт Злуки.

Укладаючи цей ілюстрований довідник, автори зібрали унікальний матеріал, додаючи до зображень будинків і вулиць короткі інформації про події, установи, редакції та видавництва, окремі приватні адреси, фрагменти зі спогадів учасників тих буремних років. Карта центральної частини міста дає можливість поринути в гущу Української революції: з нею ми долучаємось на Хрещатику до маніфестантів, слухаємо промови ораторів на Софійській площі, супроводжуємо в останню путь героїв-крутян до Аскольдової Могили. Путівник зберігає пам’ять про тогочасні події, діячів і пов’язaні з ними місця, надихаючи доводити до Перемоги їхні мрії і справи.

На перехрестях історії. Студії на пошану Сергія Івановича Білоконя з нагоди 70-річчя /за загальною редакцією доктора історичних наук І. Б. Гирича, видавець А. Ю. Воронцов. Київ: Видавничий дім «Простір», 2023. 944 с., іл.

26 листопада 2023

---

Про тематичне наповнення збірки Сергій Іванович подбав сам, зібравши матеріали, близькі до його власних наукових уподобань. Про ось таке мистецьке оздоблення звісно мріяв, бо з усіх захоплень книжка завжди посідала особливе місце і в його студіях, і в його колекціях, і навіть у просторі помешкань історика. Але видавці перевершили всі сподівання…

Боляче, що він не зміг потримати цю збірку в руках і посміхнутися щиро, сором’язливо, вдячно. Це зробили ті, хто долучився своїми дослідженнями до змісту та вишуканої форми видання.

Важко переоцінити колосальний внесок Сергія Білоконя у справу збирання, дослідження й оборони української культурної спадщини, самої пам’яті кількох поколінь українців, яким випало жити за умов нелюдської тоталітарної системи. Видатний історик і джерелознавець, бібліограф, мистецтвознавець і культуролог, він за своє недовге життя встиг зібрати та ввести до наукового обігу таку кількість джерел, яку не під силу видати й цілому інститутові.

Вихований незламними українськими шістдесятниками, він ще юнаком, не зважаючи на всюдисущий гебістський контроль, відвідував помешкання вдів і дітей репресованих вчених, митців, письменників, записував їхні спогади, рятував особисті архіви людей, що їх більшовицька влада оголосила «ворогами народу». І тим зберіг від знищення документи національного значення.

Сергій Іванович багато зробив для повернення українцям наукової та публіцистичної спадщини Михайла Грушевського. Ще за існування СРСР він став першим грушевськознавцем, опублікувавши 1988 р. в «Літературній Україні» розлогу статтю «Михайло Грушевський», а невдовзі в низці чисел часопису «Київ» – «Спомини» вченого, чим зрушив ідеологічні страшилки про «головного ідеолога українського буржуазного націоналізму».

А цей презентований збірник стане першим внеском у справу пам’яті нескореного вченого-подвижника, хранителя нашої пам’яті.

---

Праці науковців музею, опубліковані в збірнику:

Кучеренко Микола. «Вихованець ЧК» Микола Дмитрович Грушевський. С. 449-463.

Панькова Світлана. Нездійснений проєкт збірника пам’яті Михайла Грушевського (за листами Івана Крип’якевича до Михайла Мочульського). С. 567-573.

Василь Кричевський: орнаментальні композиції: альбом/ передм. М. Р. Селівачов, А. О. Пучков; упоряд. О. О. Савчук. – Харків: Видавець Олександр Савчук, 2023. – 312 с.: 220 іл.

До 150-річчя Василя Кричевського (1873–1952) – архітектора, маляра, дизайнера, художника кіна, книжкового графіка. За участі упорядника та видавця О. Савчука.

15 грудня 2023

---

У проєкті «Орнаментальні фуги Василя Кричевського» його автор, Олександр Савчук з Харкова, спробував дати друге життя малим графічним формам – ескізам орнаментів, що Василь Кричевський, створював протягом усього життя. Проєкт складається з видання альбому та створення декоративних панно на тканині та дереві.

До альбому «Василь Кричевський: орнаментні композиції» увійшли 194 взірці орнаментів, що, на жаль, є лише частиною орнаментного доробку Василя Кричевського. Певну кількість ескізів орнаментних композицій було знищено більшовиками в будинку Михайла Грушевського у Києві в лютому 1918 року, загублено на вокзалі в м. Жиліна (Словаччина) у серпні 1944 року та втрачено при інших несприятливих обставинах, яких на життя Майстра припало чимало. До альбому увійшли лише ті орнаментні композиції, що створені як окремі ескізи і зберігаються в музеях України, а також у приватних колекціях. До альбому не подано орнаменти, що їх розроблено мистцем для оздоблення інтер’єрів чи екстер’єрів, меблів, друкованих видань тощо. Орнаментні композиції першого розділу альбому створені в Україні протягом 1920-1933 років, другого – в 1945 році в чеському місті Техловіце (Těchlovice), а ескізи розділу 3 виконано в 1951 році в Каракасі (Венесуела).

Грушевськознавчі видання, що побачили світ незадовго та на початку повномасштабної агресії рф проти України

31 травня 2022

---

Цією презентацією, вперше після початку війни росії проти України, Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського відновив свої освітні проєкти.

Наприкінці 2021 року вийшли друком третя і четверта книжки «Михайло Грушевський: Студії та джерела» — видання Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, з яким команда музею крокує пліч-о-пліч ось уже понад 30 років. «Студії» вмістили ґрунтовні розвідки науковців музею, відкриваючи нові сторінки життєпису вченого.

За «Студіями» наприкінці січня 2022-го Видавничий дім «Антиквар» потішив дослідників історії Української революції 1917‒1921 рр. спецвипуском «Текст, контекст і підтекст: карикатури і шаржі сатиричних журналів доби Української Центральної Ради». Цей проєкт став підсумком своєрідного наукового хоббі завідувачки музею Світлани Панькової. Вона вперше спробувала поглянути на знакові події та ключові постаті Української революції через унікальні джерела, які майже століття залишалися на маргінесі історичних студій — твори художників-карикатуристів та сатиричну публіцистику «Ґедза», «Будяка» та «Реп’яхів». Редакційна політика цих часописів залишалася послідовною і принциповою, наполегливо застерігаючи український істеблішмент і суспільство від будь-яких спроб порозуміння з росією.

І «Студії», і спецвипуск «Текст, контекст і підтекст» вже були готові хизуватися на презентації, але солідарно вирішили дочекатися виходу ще одного спільного видання Інституту та Музею — «Щоденника Михайла Грушевського 1902‒1914 рр.» у 2-х томах. Це унікальне мемуарне джерело репрезентує всі виявлені на даний час нотатки львівського професора початку ХХ ст., продовживши тим самим серію опублікованих раніше діаріушів гімназичних та студентських років історика.

Спільну акцію представлення цих видань запланували на 1 березня 2022 року. Та всі задуми змінив трагічний ранок 24 лютого. Призупинив він також завершення друку «Щоденника» на стадії виготовлення вишуканої оправи. Завершилася робота вже після звільнення від рашистів Чернігівщини, коли на початку травня з друкарні в Ніжині надійшли перші примірники накладу.

---

ВИХІДНІ ДАНІ:

Михайло Грушевський: Студії та джерела. Книга 3. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2021. 405 с.

Праці науковців музею, опубліковані в збірнику:

Кондаурова Ганна. До історії прижиттєвих видань «Ілюстрованої історії України» Михайла Грушевського (1911–1921). С. 74‒114.

Михайло Грушевський: Студії та джерела. Книга 4. Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2021. 509 с.

Праці науковців музею, опубліковані в збірнику:

Кучеренко Микола (у співавторстві). Сергій Григорович Грушевський у світлі документів і меморіальних джерел. С. 117-173.

Кучеренко Микола. «Був ще й Грицько з Шабельник» (Григорій Миколайович Грушевський). С. 207‒253.

Кучеренко Микола. «Никаких сведений о нем не имеется» (Лев Григорович Грушевський). С. 254-269.

Кучеренко Микола. Листи Г. М. Грушевського до М. С. Грушевського (1891‒1909). С. 381‒407.

Панькова Світлана. Дебют приватної збірки Михайла Грушевського на Всеукраїнській мистецькій виставці у Львові 1905 року. С. 79‒91.

Текст, контекст і підтекст: карикатури і шаржі сатиричних журналів доби Української Центральної Ради» (до 100-річчя Української революції 1917–1921 років) / Автор статей, упорядник ілюстрацій: Світлана Панькова (Спецвипуск журналу «Антиквар»). 2022. 72 с., 91 іл.

Михайло Грушевський. Щоденник (1902‒1914). У двох томах / Упорядкування, вступна стаття, коментарі: Світлана Панькова; наук. ред. Ігор Гирич. Т. 1 (1902‒1907). Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2021. 544 с.; Т. 2 (1902‒1914). Київ: Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2021. 544 с., 48 іл.

Масавыя рэпрэсіі ў СССР у гістарычных даследаваннях і калектыўнай памяці: Навуковы зборнік / Пад рэдакцыяй д-ра гіст. н. Аляксандра Смаленчука і канд. гіст. н. А. Кандрацюк. Мінск: Выдавец Зміцер Колас, 2018. 608 с., ілюстр.

20 грудня 2018

---

У збірник увійшли тексти білоруських, українських, польських і російських дослідників проблематики совєтських репресій 1920–1980 рр. У центрі уваги — події т. зв. «Великого терору» 1937–1938 рр., знищення селянства підчас «кулацької операції» ДПУ–НКВС, розправа над інтелігенцією, репресії періоду Другої світової війни та першого повоєнного десятиріччя. Матеріали збірника допомагають уявити не тільки масштаби совєтських репресій проти Людини та Суспільства, але й наслідки цього злочину, відчутні навіть у ХХІ ст.

Основу збірника склали матеріали міжнародної конференції, що відбулась у Мінську в листопаді 2017 р., а також додаткові матеріали — добірка документів і ряд спеціальних статей. Редакцію українських текстів здійснила канд. іст. н. Олена Кондратюк.

 

Всі, хто завітав на цю зустріч, мав унікальну нагоду познайомитися із харківським видавцем Олександром Савчуком, проєкти якого вражають і захоплюють читачів вишуканістю і змістом. Під час зустрічі він повідав про життя та спадщину одного із творців українського модерного стилю — Василя Кричевського. Бо де ж, як не в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського, в експозиції якого продовжує «жити» багатолітня дружба двох Українців, можна детальніше дізнатися про видання та майбутнє цього проекту.

Видання вперше репрезентує найповнішу добірку збереженої прижиттєвої іконографії М. Грушевського з музейних, бібліотечних, архівних та приватних зібрань, зокрема унікальні, досі маловідомі пам’ятки. Вперше подані до друку невідомі портрети історика, виконані Михайлом Бойчуком. Іконографічний образ видатного вченого на портретах та у світлинах доповнений дружніми шаржами та карикатурами. У книзі подано ілюстровані біографічні нариси, з яких постає образ не лише відомого історика та суспільно-політичного діяча, а й людини в контексті подій життя ‒ знакових і буденних.

Упорядники видання — завідувач Історико-меморіального музею Михайла Грушевського Світлана Панькова та науковець музею Ганна Кондаурова розповіли про перипетії пошуку портретів вченого та їх дослідження, а також процесу підготовки альбому-каталогу. У презентації взяли участь упорядники, редакція видання та грушевськознавці.

Наші емоції

Багатолітня мрія науковців нашого музею здійснилася!!! Ми щасливі презентувати нове видання «Facie ad faciem: ілюстрований життєпис Михайла Грушевського», що побачило світ у видавництві «Либідь» до 150-літнього ювілею історика.Ось наш герой прочинив двері і за мить ми увійдемо у його світ, зможемо відтворити в уяві його життя, роздивляючись зображення гімназиста, студента, львівського професора, арештанта, голови УЦР, академіка… Спробуємо зрозуміти його, відчути його дихання, нерв його життя. Перед нами, обличчям до обличчя, face ad faciem, постане образ людини ‒ Михайла Грушевського.

Замість рецензії

Часто, пишучи рецензію та подаючи вихідні дані видання, що рецензується, Михайло Грушевський зазначав, скільки воно коштує. Інколи обговорення ціни він продовжував і в самій рецензії. Мовляв, ця книжечка така недорога, але дуже цінна, або ж, навпаки, зазначав, що ціна є завеликою для невартісної або непрофесійної роботи.

Тож і ми розпочнемо цей огляд з ціни: 120 гривень. Так-так, саме за таку справді смішну як на наш час ціну у крамниці видавництва «Либідь» (Київ, вул. Пушкінська, 32) ви зможете придбати унікальне ілюстроване видання. Не проґавте! Адже таке – науково-фундаментальне та водночас високохудожнє – видання з’являється нечасто.

Це видання – одне із небагатьох, що вийшли у рік 150-річчя Михайла Грушевського, ‒ справді варте уваги. Формально воно складається із двох частин. У першій – альбомній – ви зможете дізнатись про життя та діяльність Грушевського, розглядаючи його фотографії, портрети, шаржі та карикатури на нього у хронологічній послідовності. А емоційно забарвлений текст “проведе” вас його життєвими стежками. Друга частина альбому – це, власне, систематизований каталог прижиттєвих зображень вченого та політика. Підкреслю ‒ всіх відомих на 2016 р. зображень. А це – 99 фотопортретів, багато із яких друкуються вперше (ще у травні 2016 р., за кілька місяців до передачі макету альбому до друкарні, упорядницям вдалось виявити кілька нових портретів); 7 відбитків із кінохроніки; 13 живописних, графічних та скульптурних портретів та 34 шаржі та карикатури (ах, ах, Грушевський, виявляється, зійшов із п’єдесталу!).

Щобільше, ви не лише побачите ці зображення, але й отримаєте надзвичайно ґрунтовну інформацію: опис зображення та його варіантів, датування (включаючи дані про те, що ж допомогло встановити дату фотографії чи портрету – запис у Щоденнику, лист самого Грушевського чи до нього або навіть принагідна згадка у листах третіх осіб чи у чиїхось спогадах), місце зберігання оригіналу та відбитків, штампи, написи, ‒ все! Зафіксовані також всі відомі упорядницям публікації та передруки. Інколи ці підтекстівки читаються як справжній детектив-розслідування. Звісно, за цією інформацією – роки та роки копіткої праці. (Facebook Оксани Юркової)

Постать Марка Грушевського на зламі епох: історико-культорологічні візії: зб. наук. пр. / І.  Б.  Гирич, М. О.  Кучеренко, Я.  М.  Левчук, І.  М. Преловська, В. С. Шульга [та ін.]. — Київ: Інститут культурології НАМ України, 2016. 272 с.

6 вересня 2016

---

 

Видання присвячене українському культурному та громадському діячеві, етнографові-новатору, краєзнавцю, священику, одному з засновників та єпископу Української автокефальної православної церкви Маркові Федоровичу Грушевському. Один із перших дослідників дитячого життя на Україні. За роки праці на Чигиринщині зібрав багатий матеріал з історії, фольклористики та етнографії краю. Частину дослідницького доробку було опубліковано за підтримки Михайла Грушевського у Львові та Києві. Найбільшою науковою працею Марка Грушевського було незакінчене дослідження «Дитина в звичаях і віруваннях українського народа». Його громадська, релігійна та дослідницька діяльність постає на тлі перших спроб становлення України як незалежної держави. Завдяки таким непересічним особистостям стався сплеск українського духовного та культурного розвитку на зламі ХІХ-ХХ століть. Праці Марка Грушевського мають і сьогодні вплив на українську культуру.

Захід згуртував нащадків роду Грушевських, науковців та й просто небайдужих до нашої історії. Щирі, зворушливі спогади онук Марка Грушевського− Елеонори Захарівни Коваль та Валерії Львівни Грушевської допомогли глибше зрозуміти внутрішній світ цієї непересічної особистості. А чудові пісні у виконанні хору «Аксіос» Київської православної богословської академії (керівник Надія Купчинська) та відомого кобзаря Тараса Компаніченка дозволили насолодитися народною музикою, яку так любив і поважав Марко Грушевський.

---

Праці науковців музею, опубліковані в збірнику:

Кучеренко Микола. Науковець і громадянин. С. 12-72.