IN MEMORIA DELL’ITALIA
(10 червня ‒ 26 листопада 2023 р.)
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня. 
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.
Флоренція… «Торгує флорентійською мозаїкою, золоченими дерев’яними рамами, капелюшками з флорентійської соломи, різьбою по дереву і ріжною “стариною”», — захоплено писав Михайло Грушевський про чарівне місто-квітку в есеях «По світу». Надихали його на спомини витвори флорентійських майстрів — декоровані різнобарвим камінням столики, придбані під час італійських подорожей 1904 та 1908 років.
У свою першу мандрівку Італією Михайло Грушевський у товаристві Івана Франка вирушив у квітні 1904 р. Бродили по церквах і музеях, по вулицях і площах Венеції й Рима, «оглядаючи залишки минулого і спостерігаючи нове, сучасне життя». На Флоренцію випало неповні два дні, однак у переддень від’їзду, 21 квітня 1904 р., Грушевський встиг зазирнути до майстерні Джованні Уголіні / Giovanni Ugolini на набережній річки Арно. Там від 1868 р. традиційно виготовляли мозаїчні картини, скриньки, медальйони й підвіски, стільниці. Замовив інкрустований в техніці флорентійської мозаїки столик за 360 лір, який прикрасив «малий сальон» львівської вілли.
В омріяну подорож 1908 р. професор виряджався з дружиною Марією та донькою Катериною. Збиралася з ними й сестра Михайла — Ганна Шамрай, яка здавна марила Італією: «Дорогі мої, якби Ви знали, як мені хочеться поїхати з Вами, побачити чудову країну, подивитися на величезні пам’ятники штуки в Римі, подихати тім повітрям! Бо то ж мрія моя — побачити колись Італію..!»
Стан здоров’я не дозволив їй наважитися на далеку мандрівку, тому просила привезти коралів, мозаїчну брошку і «невелику плитку мозаїчну, замість образка, щоб повісити її на стіну або поставити на полицю. Мені так подобається Ваш стіл, що стоїть у тебе в сальончику, Маринцю, що хотілося би мати щось подібне, хоч і дрібне».
Понад місяць (з 5 квітня по 7 травня) Грушевські насолоджувалися «невмирущим світлом культурної традиції» Венеції, Рима, Неаполя. Не забули і про Флоренцію. Відвідавши галереї Уффіці та Пітті, 1 травня завітали до фірмового магазину-галереї Уголіні за відомою вже адресою Lungarno Acciaioli, 18. Уподобали ще один столик для себе за 150 лір та «кам’яну картину» з трояндою для сестри за 110 лір, з яких 40 припадало на раму. Залишивши квітку-мозаїку флорентійським майстрам для оздоблення (з власним автографом на звороті), помандрували далі, до Венеції.
За тиждень, 8 травня, Джованні Уголіні сповістив львівському професору про отриманий поштовий переказ в рахунок куплених в його магазині речей. І додавав, що пересилку зробить, «щойно рама буде завершена» — приблизно за тиждень. Насправді, сталося це дещо пізніше. Імовірно через наплив туристів робота затягнулася, бо до Львова мозаїчна троянда в оздобі розкішної рами надійшла приблизно 27 травня.
Подарунок викликав захват, і Ганна з Михайлом вирішили «виписати» «флорентійські мозаїки» і для молодшого брата Олександра. Той довго обмірковував, і, найвірогідніше, отримані неоздоблені плитки від Уголіні залишилися в сестри й «дожили» до нашого часу — не потьмяніли, не вицвіли і не обсипалися. Як згадка про Італію, яку вона так і не побачила.
Мозаїка в позолоченій рамі від Уголіні не один рік прикрашала оселю Ганни Шамрай на Паньківській, 9, куди 29 липня 1921 року завітали представники новоствореного ВУКОПИС-у (Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини). Серед зафіксованих творів її солідної збірки під № 22 значилася мозаїка в чорній позолоченій рамі — гілка троянди на чорному тлі. Помилилися тодішні мистецтьвознавці лише з місцем виготовлення та датуванням, вказавши «Венеція. ХІХ ст.».
На жаль, у скрутні часи ту оздоблену мозаїку Ганні довелося продати родині Страшкевичів, що мешкали поруч на Паньківській, 5 (нині зберігається в Києві в приватній колекції). У музейних нетрях або приватних збірках губляться й сліди тих столів, які Грушевський замовляв у флорентійській майстерні для львівської вілли. Імовірно, один із них презентував на весілля доньки Кирила Студинського. Долучаючись до «родинної радости» давнього львівського колеги і приятеля, 25 грудня 1922 р. він писав з Бадена: «Моя Дружини і я, і наша Донька… просимо прийняти як знак нашої участи і духової присутности сей малий твір фльорентийського майстерства, п’ятнадцять літ тому вивезений нами з Італії. Нехай прикрашає він хату Ваших дітей, як прикрашав нашу».
Наразі з п’яти відомих за джерелами мозаїк, які належали Грушевським, найбільше пощастило неоздобленим зображенням троянди й магнолії, які призначалися для брата Олександра, а дісталися сестрі Ганні. Нагадують вони і про «родинний пієтизм» Грушевських, і про їхнє захоплення пам’ятками Італії, і про знамениту майстерню Джованні Уголіні, яка півтора століття (1868‒2018) працювала на втіху форестьєрам, котрі поверталися із Флоренції з традиційними сувенірами «іn memoria dell’Italia».
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
2023-10-31
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
202-01-08
Текст СВІТЛАНИ ПАНЬКОВОЇ
Фото ЮЛІЇ НАЙДУХ
Мистецький світ Михайла Грушевського, його смаки, вподобанння, колекції старожитностей — про це написано вже чимало. І може найкраще це зроблено ним самим у культурологічних есеях «По світу. З подорожніх вражінь», яким ось-ось виповнюється 115. Михайло Коцюбинський захоплено називав есеї прегарними й артистичними, бажаючи, щоб якнайбільше людей від читання пережили насолоду.
Італійські подорожі, перлини світового мистецтва, які пощастило побачити авторові, залишили сліди і в колекціях Михайла Грушевського та його сестри Ганни, яка завжди взорувалася на смаки старшого брата. Привезені як сувеніри з традиційним «in memoria dell’Italia», вишукані флорентійські мозаїки з тендітними галузками троянди й магнолії вже давно отримали статус меморій, десятиліттями зберігалися нащадками як родинні реліквії, щоб нині вперше красуватися в рідному Домі.