У лекції «Георгій Нарбут: від стилізації до високого стилю» увагу буде зосереджено на еволюції мистецьких пошуків Георгія Нарбута. Йтиметься про його численні захоплення, про впливи, яких зазнав його талант, про творчі вагання і з рештою – про віднайдення власної неповторної манери – того високого стилю, що став зірковим явищем української графіки 20 сторіччя.

Лектор: ДАНИЛО НІКІТІН — завідувач відділу графіки Національного художнього музею України..

Музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9
Вартість квитка: 200 грн (повний) / 100 грн (пільговий)
У вартість лекційного квитка також входить відвідування виставки “АБЕТКА. ГЕОРГІЙ НАРБУТ”.

Забронювати місце https://forms.gle/8prk6TgE89DdS7Mm6

До Дня Незалежності Музей Михайла Грушевського та бренд українських авторських виробів Gunia Project представляють виставковий проєкт «Абетка. Георгій Нарбут».

29 та 30 серпня о 14:00

Вистав(к)а «СВОЇ/ЧУЖІ ЛЮДИ, СПОМИНИ, РЕЧІ
ПАНЬКІВСЬКОЇ, 9»
Задум вистав(к)и передбачає її огляд у супроводі розповіді
екскурсовода

Працює щодня від середи до неділі
Кураторські екскурсії: 2, 9, 16, 23 та 30 серпня (неділя) о 12:00

Виставка «ВІДОМІ / У КАДРІ / ВДОМА: КИЇВ І КИЯНИ
НА ФОТО МИКОЛИ ОЗЕРОВА»

7-23 серпня 11:00-18:00

Виставка «ГЕОРГІЙ НАРБУТ В МУЗЕЇ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО»

ПОДІЇ:

15, 22 та 29 серпня (субота) о 13:00

«ТА ТУТ ЖЕ ЖИВ ГРУШЕВСЬКИЙ!»: прогулянка садибою на Паньківській, 9
Авторська екскурсія Миколи КУЧЕРЕНКА

9 серпня (неділя) о 15:00

КАВОВІ ІСТОРІЇ ГРУШЕВСЬКИХ: імпреза на терасі Дому Грушевських
Авторський проєкт Світлани ПАНЬКОВОЇ

19 серпня (середа) о 11:00

ВАКАЦІЇ З МАРКОМ ГРУШЕВСЬКИМ
Авторський проєкт Ярослави ЛЕВЧУК

2 та 9  (неділя) о 12 :00

РОМАНТИЧНІ ПОБАЧЕННЯ З МИХАЙЛОМ
ГРУШЕВСЬКИМ:
Пішохідна екскурсія-прогулянка університетським Ботанічним садом
Оповідає: Марія Шмигельська

У липні в музеї:

Місцем, де молодому Грушевському випало пережити немало щасливих та гірких епізодів, став ботанічний сад біля його Alma mater — Університету Святого Володимира. Прогулюючись затишними алеями, ми поговоримо про той калейдоскоп думок, прагнень та сумнівів, який Михайло Сергійович роками занотовував у щоденнику, зашифровував у сюжетах своїх оповідань та ділився з близькими у листах.

Ми пригадаємо насичений шлях юнака до здобуття звання магістра, в кого той був закоханий і кого закохував у себе, як поєднувалися в ньому романтичні імпульси й дисципліна науковця. Також не оминемо увагою цікавинки зі студентського побуту дослідника, його дружні та професійні взаємини. І, зрештою, спробуємо побачити в Михайлові Грушевському не лише постать з підручника, а живу людину — вразливу, пристрасну, інколи суперечливу, але саме тому таку близьку та зрозумілу.

Чекаємо на вас 21 червня о 12:00. Маршрут розпочнемо на Паньківській, 9

Тривалість: 60-90 хв
Вартість: 300 грн (повний), 150 грн (пільговий)

Обов’язкова реєстрація за посиланням: https://surl.li/ddddnb

До зустрічі!

Фото заставки: https://surl.li/fjehqj

Це унікальна нагода пройти маршрутами, що об’єднали в одному просторі подорожні нотатки Михайла Грушевського та сучасний український живопис. Понад століття тому видатний історик захоплено вдивлявся у вулиці Рима та Венеції, зафіксувавши свої емоції в есе «По світу: З подорожніх вражень». Сьогодні ці ж міста оживають у кольорах, світлі та настроях на полотнах Анатолія Тартаковського.

Під час зустрічі художник розповість:

про залаштунки створення «італійської серії»;

про власні мандри та пошуки образів, закарбованих на полотнах;

як творча свобода та смілива фантазія сина, Валентина Тартаковського, стали джерелом натхнення та нових мистецьких форм для батька.

Запрошуємо поринути у світ італійських подорожей та поспілкуватися з автором у фінальний день виставки!

Неділя, 7 червня, о 14:00Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського (вул. Паньківська, 9)

Вхід: 100 грн (повний) | 50 грн (пільговий)

Реєстрація за посиланням: https://surl.li/mrwtmv

До зустрічі на Паньківській, 9!

На заставці використано фото «Афінський Акрополь. 2000» з особистої сторінки А. Тартаковського у Facebook.

У червні в музеї:

Ми тим часом працювали в архівах і бібліотеках, активно спілкувалися з нащадками та іншими колишніми мешканцями Дому, накопичували матеріали для майбутньої експозиції, розшукували і впорядковували могили Грушевських…

Надія прокинулась у 1996 році, коли почалась підготовка до 130-річчя з дня народження Михайла Грушевського. Намагаючись якось зрушити справу, музейники збирали підписи за повне відселення флігеля. Наша директорка Світлана Панькова тоді згадувала, як, ставлячи свій підпис, віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Жулинський чесно прокоментував: «Це повинен був робити я». Та біганина по кабінетах була дуже вчасною: ще трохи – і вже навряд, щоб хтось відселив решту людей − мешканців усього другого поверху і квартири № 2 – на першому (весь третій поверх і квартиру № 1 на першому відселили ще 1992 року).

Науковці відділу «Музей Михайла Грушевського»: Микола Кучеренко, Світлана Панькова (директор), Олег Будзинський та Валерій Левченко біля Музею історії Києва. Кінець 1990-х рр.

Центральна частина виставки «Мета, зміст і щастя життя». Прибл. 2000 р.

Грушевськознавці та рідні Великого Українця біля відновленого надгробка о. Федора Грушевського в селі Лісниках. 16 вересня 2001 р.

Коли ставало зрозуміло, що того року відкриття Музею не станеться, було вирішено створити натомість нову виставку про Михайла Грушевського. Обмірковуючи її деталі, Світлана Михайлівна та Олег Будзинський запропонували назву: «Мета, зміст і щастя життя». То були слова самого Михайла Грушевського, спогад про вибір власного шляху ще в молоді гімназичні роки: «Мета, зміст і щастя життя уявлялися мені в тім, щоб послужити національному українському відродженню». Виставка розмістилась на третьому поверсі нашої Alma Mater − Музею історії Києва, в тому ж залі, що й попередня, відкрита ще 1991 року під назвою «Михайло Грушевський: повернення». То була наша важлива проба нашого професіоналізму, осягнення багатогранної постаті Михайла Грушевського, прообраз майбутньої музейної експозиції. Коли навесні 2004 року Музей історії Києва було переселено з Кловського палацу до Українського дому, обладнання та копії світлин з експозиції виставки передали до школи прикиївського села Лісник. Там, у Лісниках, за три роки до того за ініціативи Музею вже було відновлено могилу о. Федора Грушевського – діда Михайла Сергійовича.

А тим часом у повністю відселеному флігелі незабаром були відключені вода і теплопостачання. Його охорону відтоді здійснював незворушний чоловік з незвичним іменем Джон Герасимович (на розпитування він відповідав, що «так мама назвала»). Протягом років він був єдиним охоронцем оточеного зеленим парканом будинку, що здавався приреченим на забуття. Гнітили слова високопоставленої чиновниці, що Музею Грушевського ніколи не буде…

Центральна частина фасаду флігеля. Липень 2003 р.

Лише київська преса час від часу била на сполох: «Дім Грушевського розвалюється!». Зрештою, це дало якесь зрушення: НДІпроектреконструкція приступив до створення проєкту, почались перші ремонтно-відбудовчі роботи. Тоді, влітку 2003 року, я зробив кілька знімків, що фіксували ті зміни. На них можна побачити і першого прораба (на жаль, не пам’ятаю його імені), який розповів, що обстеження флігеля показало відсутність фундаментів і їх необхідно «підливати». Для нас було загадкою, як взагалі така будівля могла простояти ціле століття. Мабуть, за фундамент для врізаної в пагорб споруди (якщо з фасаду тоді було видно три поверхи, то з тилу − два) служила лесова порода.

Біля флігеля − сторож Джон Герасимович, господарник Віктор Скляренко та перший прораб (ім’я не пригадується). Липень 2003 р.

Вирішуються питання реконструкції. Липень 2003 р.

Липень 2003 р.

Гості Музею − група проєктантів, які розробляли проєкт реконструкції Дому Грушевських. 14 лютого 2007 р.

На початку відбудовчих робіт. Липень 2003 р.

Потужного імпульсу справі надали зміни в Україні, породжені Помаранчевою революцією 2004−2005 років. І тоді вже роботи по-справжньому закипіли. Будинок з садибою змінювались швидко, разюче. Старі, прогнуті дерев’яні міжповерхові перекриття замінювали на залізобетонні, позаду флігеля виймали землю, щоб збудувати тунель і теплопункт, а над ними виростав металевий каркас майбутньої тераси – її відтворювали на місці старої дерев’яної, зруйнованої незадовго до Другої світової війни. Одночасно штукатурили та фарбували стіни, вимощували і впорядковували територію. На місці, де в голодні роки Грушевські садили якусь городину, поставали клумба й газони.

А ще поставало питання, якими будуть інтер’єри Музею. Рішення виявилось до геніальності просте: зробити так, як зробив би сам Михайло Грушевський, а він у таких випадках завжди запрошував художника Василя Кричевського. Тож Світлана Панькова запропонувала використати стиль цього митця. Так приміщення прикрасили орнаменти з оформленої Василем Григоровичем Історичної секції, його звужені вгорі вікна з Великого дому (саме Кричевський допрацьовував його фасади) стали прообразом багатьох наших вітрин – своєрідних вікон у світ Грушевських. Світлана Михайлівна розробляла й концепцію Музею, згідно з якою на другому поверсі мала розміститись у чотирьох залах експозиція, що розповідала про життя і діяльність Михайла Грушевського, та бібліотека грушевськознавства, а на третьому поверсі, де в 1924−1931 роках мешкав учений, відтворювалась меморіальна квартира, доповнена двома виставковими залами. Ту квартиру заповнять меблі та інші меморії Грушевських. Саме Грушевських! Чітко дотримувався принцип: не привносити чужого, бо інакше своє не повернеться. Поки на Паньківській працювали будівельники, Світлана Михайлівна з колегами готувала планшети з вмістом вітрин майбутньої експозиції, щоб у призначений час розмістити їх в експозиційних залах. Фотоапарат зафіксував мить 20 жовтня, коли художники встановлювали першу вітрину.

На наших очах здійснювалась наша спільна мрія, висловлена одним з колишніх мешканців флігеля Ігорем Денисенком про те, як «будиночок на узгір¢ї буде любовно й кваліфіковано відновлено і в ньому вже назавжди поселяться душі Грушевських і тих, хто їх оточував, хто був з ними, хто просто любив їх». До тієї події – реконструкції флігеля та відкриття Музею − ми йшли довгих п’ятнадцять років…

Серпень 2006 р.

Серпень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Жовтень 2006 р.

Відтоді проминуло ще два десятиліття і вже дещо з часом забулось. Проте старі фотознімки допомагають побачити, як здійснювались плани перетворення старенького флігеля на Музей. Сьогодні, в 2026 році, вже неможливо назвати поіменно всіх проєктантів і будівельників − трудівників, які допомагали нам повернути життя в Дім Грушевських. Але маємо показати їхні обличчя, мозолясті руки, подякувати за їхню чесну працю.

Текст і світлини Миколи Кучеренка

5 травня 2026 р.

Інші публікації із серії “ФОТОСПОМИНИ”:

“ЯК ПОЧИНАВСЯ МУЗЕЙ”

“ФЛІГЕЛЬ”

“ОСТАННЄ ПОКОЛІННЯ”

Відзначаючи 160-річний ювілей Михайла Грушевського, зосереджуємо увагу на маловідомих сюжетах життєпису вченого. Серед них — захоплення подорожами як способом осягнути нові місця, ознайомитися з пам’ятками світової культури та отримати унікальні враження.

Саме цей сон став для Дмитра рушійним, спонукнувши облаштувати власну оселю в Латинському кварталі Києва, неподалік від музею, і почати колекціонувати посуд за прикладом маестро Гаравані, створюючи вишукані сервірування для званих вечерь у колі друзів. А згодом — створити бренд OLOS Casa і розробити авторську колекцію посуду.

Ідея Дмитра, спосіб життя Валентино Гаравані перегукуються з непересічною постаттю в українській історії та культурі, автором “Історії України-Руси” — Михайлом Грушевським.

Водночас він був людиною надзвичайно тонкого естетичного смаку, а зібрана ним колекція поєднувала в собі глибокі дослідницькі інтереси та особисту систему цінностей. Своє помешкання він облаштовував за порадами архітектора й художника Василя Кричевського, наповнюючи дім антикварними речами з особливим характером та історією.

Уся родина Грушевських, що мешкала на Паньківській, 9, де нині музей, захоплювалася колекціонуванням давнього українського та західноєвропейського посуду. Ці речі не були лише музейними експонатами — ними залюбки користувалися у побуті, створюючи неповторну атмосферу для дружніх зустрічей.

Лише на кілька днів у вітальні Грушевських об’єднаються різні світи крізь спільний погляд на один знаковий елемент декору — посуд.

Що на вас чекає:

Знайомство з рідкісними зразками посуду з приватної колекції Дмитра Сколярова. Ви побачите, як речі наповнюються емоційною глибиною та розкривають свої унікальні історії.

Презентація декору від OLOS Casa. Яскраві предмети, створені, щоб дарувати настрій та ставати джерелом натхнення.

Майстер-клас із мистецтва сервірування. Під час імпрези матимете нагоду навчитися створювати вдома особливу атмосферу, де всі почуватимуться неповторними.

Ми прагнемо, щоб гості цієї імпрези відчули особливий зв’язок із постатями Михайла Грушевського та Валентино Гаравані крізь атмосферу живого, затишного дому.

Запрошуємо вас у дім на Паньківській, 9, аби надихнутися та почати творити себе через культуру вишуканого повсякдення!

Взяти участь в імпрезах Дмитра Сколярова ви зможете 16, 17, 23 і 24 травня о 14:00.

Вартість квитка: 400 грн

Реєстрація за посиланням: https://surl.li/wgkdom