ЗАХОДИ ДО 80-Х РОКОВИН ВІД ПОЧАТКУ ДЕПОРТАЦІЇ АВТОХТОННИХ УКРАЇНЦІВ З ЛЕМКІВЩИНИ, НАДСЯННЯ, ХОЛМЩИНИ, ПІВДЕННОГО ПІДЛЯШШЯ, ЛЮБАЧІВЩИНИ, ЗАХІДНОЇ БОЙКІВЩИНИ У 1944–1951 РОКАХ

15 вересня 2024 р. в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбуватимуться заходи до 80-х роковин від початку депортації автохтонних українців з їхніх споконвічних етнічних земель − Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 рокахКолись про депортації не розповідали на уроках історії. Знали лише ті, хто сам їх зазнав чи почув від очевидців. Та й очевидців стає все менше…

Все почалося з того, що 9 вересня 1944 року тоталітарні режими Польщі та СРСР уклали угоду про «взаємний обмін населення», що насправді означало вигнання українців зі споконвічних етнічних теренів у нових кордонах Польщі, а поляків – із західних областей України. За підрахунками сучасних істориків примусово покинули свої домівки майже 700 тисяч українців. Цей болісний процес розтягнувся в часі на сім років, досягнувши піку 1947 року у вигляді сумнозвісної акції «Wisła».

Спершу українців виселяли на схід, до УРСР, а потім тих, хто найдужче тримався за свій Отчий Край, розкидали на «Ziemie Odzyskane» − колишні німецькі землі на півночі й заході Польщі.

Депортації в межах Польщі супроводжувалися кричущою дискримінацією, нищенням матеріальних і духовних слідів тисячолітнього життя нашого народу на рідних землях, антиукраїнським терором, спаленням сіл, масовим вбивством їх мешканців. Вигнанців там намагались розсіяти поміж польського населення, категорично заборонивши право на повернення в рідні місця, як і будь-які прояви українського життя на чужині: освіту, церкву, пресу, можливість громадського єднання. Лише згодом, разом з наполегливою боротьбою поляків за демократичні свободи, українці в Польщі змогли частково повернути свої права.

Ми знаємо все це не лише з новітніх історичних досліджень, але й від безпосередніх свідків і жертв депортацій − членів Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського, для яких Дім Грушевських став і їхнім Домом. Ми відчуваємо їхній біль, бо тепер знову втрачаємо рідну землю, бо новітній тоталітаризм зневажає прийнятий цивілізованим світом принцип непорушності державних кордонів.

Маємо все пам’ятати, адже наша пам’ять робить нас сильнішими.

З цієї сумної нагоди в Україні проводяться численні акції, зокрема, в нашому Музеї за участі товариства «ЛемКиїв» і Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського плануються наступні заходи:

12 00 − 14 00 Майстер-клас Тетяни Семенець і Галини Дудар (м. Тернопіль) з лемківської писанки і витинанки. На участь у майстер класі просимо записуватись завчасно за тел.: 063−361−8344 (Ірина).

12 00 − 15 00 Виставка «В моїм серці Лемковина»

1400 − 1500 «Пам’ятаємо отчий край»: зустріч з примусово переселеними − членами Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського

15 00 − 16 30 Меморіальний концерт за участі творчих колективів Київського товариства «ЛемКиїв» і Київського ветеранського правозахисного товариства депортованих українців «Холмщина» імені Михайла Грушевського