Розвідки

Сьогодні не виникає сумніву, що Михайло Грушевський й Іванна-Марія Вояковська одружилися 26 травня 1896 р. в церкві св. Миколая в містечку Скала Борщівського повіту (нині — селище Скала-Подільська Чортківського району), а чин вінчання здійснив тамтешній парох о. Олександр Левицький — чоловік Кароліни Олімпії з Вояковських, сестри нареченої[1]. Втім, дещо незрозумілим залишалося те, чому акт про вінчання ми знаходимо... Читати далі…

  Тема перших військових формувань доби Центральної Ради 1917-1918 рр. та зокрема 1-го українського імені Богдана Хмельницького полку залишається актуальною й нині. Неодноразово дослідники звертали свою увагу на дану військову формацію та детально досліджували історію її створення[1], але все ж таки залишається значна кількість прогалин в історії полку, що потребують цілісного та детального вивчення. Сюди... Читати далі…

24 (11) грудня 1906 року Михайло Грушевський отримав офіційний дозвіл київського губернатора на видання, а власне перенесення до Києва редакції «Літературно-наукового вістника». Ця подія стала важливим кроком у справі перетворення «піонера української журналістики»[1] на всеукраїнський часопис. Як торував дорогу до Києва один із значущих соборницьких проєктів Грушевського, як сприймали цю акцію «чужі» і «свої» –... Читати далі…

Михайло Грушевський, студент Історико-філологічного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира, на третьому році навчання (1888–1889) повинен був спеціалізуватися, тобто обрати дисципліну для дослідження та наукового керівника, узгодивши з ним тему кандидатської дисертації (сучасною мовою – бакалаврської роботи[1]). Професор античної філософії Юліан Кулаковський, схоже, запропонував Грушевському студіювати Платона: «почав радити про класиків, найбільше про Платона, казав... Читати далі…

115 років тому (з 27 квітня по 8 липня (за ст. ст.) 1906 року) тривала робота І Державної думи ‒ представницького законодавчого органу Російської імперії. Особливий інтерес викликає діяльність української думської парламентської громади та її ідейного керівника Михайла Грушевського. Саме цим аспектам присвячений наш черговий допис із серії знакових подій життя видатного вченого та політика,... Читати далі…

Коли на початку вересня ми бачимо урочисте пожвавлення біля наших шкіл, гімназій, інститутів, університетів, згадаймо, що 135 років тому поріг Київського університету Св. Володимира вперше переступив молодий Михайло Грушевський. То був його крок не лише до науки, але й до майбутнього служіння Україні. Нею він марив на далекій чужині, прагнучи «як скорше попасти до Київа,... Читати далі…

Великий патріот, який «увесь вік свій обороняв інтереси українства», людина, про яку його духовні вихованці писали: «Можна любить Україну так, як її любив Кониський, — але більш, як він, — любить не можна. Він не жив, він горів тою любов’ю»… Все це про письменника, педагога, громадського діяча другої половини ХІХ ст., автора «Молитви за Україну»... Читати далі…

Мистецький світ Михайла Грушевського ‒ яскрава зірка його мікрокосму. Він виявлявся у захопленні й колекціонуванні старожитностей України і світу, музеологічних практиках, підтримці талановитих митців. Своєрідним проявом багатолітньої щирої дружби з художниками стала ціла низка портретів історика. Їх створювали Іван Труш, Михайло Бойчук, Фотій Красицький, Яків Струхманчук, Олександр Саєнко, Федір Кричевський. Окремі з них прикрашають експозиції... Читати далі…

  Щороку 18 квітня Україна разом з усім світом відзначає Міжнародний день пам’ятників і визначних пам’яток. У зв’язку з цим у нас, грушевськознавців, постало питання про пам’ятники, меморіальні дошки та інші пам’ятні знаки, пов’язані з Михайлом Грушевським: коли й за яких обставин вони з’явилися, якою є їхня географія, скільки їх можна нарахувати в Україні та... Читати далі…

Найстрашніша доба більшовицької облоги Києва почалася з 6 на 7 лютого (з 24 на 25 січня) 1918-го тривожним затишшям. Уже кілька днів містяни не жили, а існували в очікуванні завершення небаченого раніше хаосу. Крамниці зачинилися, трамваї зупинилися, з електрикою і водою були постійні перебої, преса не виходила. Відчайдухи в перервах між чергами обстрілів робили короткі... Читати далі…