ІСТОРИЧНІ ВПРАВИ В ДОМІ ГРУШЕВСЬКИХ: “ДОЛІ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВʼЯЗНІВ НА ТЛІ ІСТОРІЇ ЛУКʼЯНІВСЬКОЇ ТЮРМИ”. ЛЕКЦІЯ ОЛЕКСАНДРА КУЧЕРУКА

8 лютого об 11:00

Наступна тема нашого циклу «Історичні вправи в домі Грушевських» може здаватись дещо несподіваною: «Долі українських політвʼязнів на тлі історії Лукʼянівської тюрми». То буде лекція, присвячена Лук’янівській в’язниці як ключовому інструменту репресивної системи від Російської імперії до СРСР та її ролі в долях визначних діячів України. Її проведе наш добрий товариш Олександр Кучерук.

Лук’янівка… Київський топонім, що зі зрозумілих причин завжди викликав дуже неоднозначні почуття. Ще далекого 1863 р. в цій місцевості розпочав свою роботу Лук’янівський тюремний замок. Йому судилося стати найвідомішою в’язницею в Україні, в усі часи переповненою, скільки б додаткових корпусів з розгалуженою мережею підземних переходів там не будували. За понад 160 років у її стінах у «діда Лук’яна» встигли побувати абсолютно різні люди. Серед них багато відомих особистостей, які стали політв’язнями. Їх, людей з діаметрально протилежними поглядами, часто об’єднувала лише спільна «лук’янівська» сторінка в біографії.

Пантеон українських політв’язнів Лук’янівки здається безкінечним: політичні лідери Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра, представники «Розстріляного відродження» Микола Вороний, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Григорій Косинка, Василь Мисик, численні церковні діячі, зокрема, єпископ Марко Грушевський, митрополит Василь Липківський, архієпископ Йосиф Сліпий, дисиденти-шістдесятники Михайло Горинь, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл… Та чи можливо всіх перерахувати!

Особливо зловісною Голгофою стала Лук’янівська в’язниця в період сталінських репресій. Тут за декілька років стратили загалом близько 130 тисяч осіб. Тіла вбитих таємно закопували на Лук’янівському кладовищі, а з 1937 р. — в Биківнянському лісі.

Чи знаєте ви, що майбутній президент Академії наук України Олександр Богомолець народився 1881 р. в Лук’янівській тюрмі і свою маму Софію Прісецьку він бачив лише раз в житті, коли йому буде 10 років? Що 1948 р. на Лук’янівці назавжди загубилися сліди австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга-Лотрінґена — поета і борця за незалежність України, відомого також як Василь Вишиваний?

Невдовзі, 9 лютого, буде чергова річниця відчайдушного останнього бою 38 українських отаманів, старшин армії УНР та козаків Холодного Яру, які 1923 р. підняли бунт у Лук’янівській в’язниці Києва і загинули з гаслом «Воля України або смерть». Чи справді це відбувалось на Лук’янівці? На нашому занятті лектор обіцяє розповісти про нововідкриті документи щодо місця повстання.

До речі, в долі Михайла Грушевського Лук’янівка виступає двічі. Відомо, що вчений був ув’язнений у Лук’янівській тюрмі наприкінці 1914 — на початку 1915 р. за звинуваченням у «австрійському шпигунстві», пробувши там близько трьох місяців. Але мало хто знає, як набагато раніше, 1884 р., коли Михайло ще був учнем Тифліської гімназії, його батьків перелякали арешт та ув’язнення в Лук’янівській тюрмі 34 студентів Київського університету. Після цього батько довго не погоджувався, щоб його патріотично настроєний син навчався в Києві. Цікаво, як могла б змінитись історія, якби Грушевський-молодший підкорився батьковій волі і поїхав навчатись до Москви?

Ви почуєте про побутові умови та режим Лук’янівки: від раціону харчування, включаючи можливість до 1917 р. замовити їжу з ресторану, до жорстких обмежень радянського часу.

Про все це і більше поговоримо 8 лютого об 11:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського. Приходьте, буде цікаво!

Вхід за вартістю вхідного квитка.

Увага! В разі оголошення повітряної тривоги ми просимо учасників пройти до найближчого укриття. Якщо тривога не буде скасована протягом години, будемо змушені перенести подію на іншу дату.

Якщо подія триватиме більше години на момент, коли оголосять повітряну тривогу, вона вважатиметься такою, що відбулася.