МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ І МИКОЛА ВАСИЛЕНКО

«Друже мій, не було ще в світі ні одного енергійного видатного чоловіка, котрий би не викликав проти себе зависти, інтриги, обвинувачень і т. д. Не сумуйте, і не огорчайтесь. Те, що Ви зробили Вашою діяльністю, Вашим життям для українства ніякі вороги, ніякі інтриги не можуть закрити. Ваше ім’я має велике історичне значення».

Такі слова підтримки у липні 1913-го Михайло Грушевський отримав від Миколи Василенка. Тоді конфлікт у Науковому товаристві імені Шевченка досяг апогею, і на адресу Грушевського летіло чимало прикрих звинувачень. Не менше і щирого визнання його заслуг перед українською наукою.

Однолітки, випускники історико-філологічних факультетів, Грушевський і Василенко складали магістерські іспити при Університеті св. Володимира і належали до одного кола київських діячів. Саме з помешкання Василенка, у його ж пальто, Михайло Грушевський вирушив до губернатора у 1914 році, через загрозу арешту.

Втім, їхні творчі шляхи часто розходилися: Василенко рідко комунікував українською, мав кадетський світогляд, довго був федералістом, став першим прем’єром в уряді Скоропадського і творив вимріяну Грушевським Українську академію наук в опозиційному до останнього товаристві.

У той же час Василенко майже одразу відгукнувся на заклик Грушевського відкрити у Львові самостійний український університет. Він перейняв історичну концепцію приятеля і активно популяризував його праці. Був одним з перших, кого Михайло Сергійович відвідав у 1917-му, повернувшись з заслання.

За радянської влади, у найпідступніший час, Грушевський клопотався про звільнення Василенка з в’язниці, куди він був спроваджений за сфабрикованою НКВС справою «київських професорів». А Микола Прокопович тримався нейтралітету в запеклих перепалках ВУАН, не дозволяючи собі випадів на адресу Грушевського навіть тоді, коли їхні погляди різнилися.

Ця історія дружби зіткана з полярних вчинків та емоцій. Була вона всупереч чи завдяки – ми навряд чи дізнаємося. Знаємо тільки, що вона була благородною до кінця. Як і кожен з істориків.