МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ І ВАСИЛЬ КУЗІВ

“У ній залишиться моя найкраща частиночка на землі” — ці слова про єдину донечку Катерину написав у своєму заповіті на ім’я пастора у Детройті Василя Кузіва (1887‒1958) Михайло Грушевський. Це було на початку 1924 року, коли вчений з родиною повертався з еміграції в Україну, не відаючи, що на нього чекає. На той час історик Грушевський і пастор Кузів  були знайомі лише через кореспонденції. Як же треба було через материки, через тисячі кілометрів відчувати Людину, щоб довірити їй найдорожче.

“Не вважай на врожай, сій жито — хліб буде”, — це житттєве кредо, яке Грушевський називав у листі до Василя Кузіва “провідною гадкою своєї діяльності”, було близьким українцеві, який у свої 18 років залишив рідне Тернопілля й емігрував до Америки.
Пам’ятаючи ці слова авторитетного історика, проповідник української громади у Нью-Йорку першим відгукнувся на його численні “Листи до американських українців”.

• Він розпочав збір коштів, посилок з харчами, які переправлялися океаном до Відня на руки голови Союзу “Голодним України” Михайла Грушевського, а вже звідти до Києва.
• Він так само підтримав численні видавничі проєкти Українського соціологічного інституту, поширюючи його видання серед українців в Америці.
• Він же намовив М. Грушевського взятися за працю “З історії релігійної думки на Україні”, а ще запрошував його до США на професора Принстонського університету.

Як виглядав львівський професор, у якого мав шанс навчатися після гімназії в Бережанах, Василь Кузів знав із часописів. Як виглядав пастор, Михайло Грушевський довідався лише з його фото. Своїми світлинами вони навзаєм обмінялися в 1924 році. Вперше потиснули один одному руки влітку 1926 року, коли Василю Кузіву вдалося прибути з Америки в Україну. Загостив він на дачі Грушевського в Китаєві, про що свідчить збережена посвідка українського академіка до відділу реєстрації іноземців:
“Посвідчую, що Кузів Василь ночував у мене через великий дощ на дачі з 29 по 30/VІІ коло Китаїва, в Виноградному саду”. За кожний крок свого приятеля доводилося звітуватися, але певно у Виноградному саду можна було поговорити відвертіше…

03.02.21