Archives
«Іншої грошової одиниці у нас не було, крім гривні їй годиться й бути нашою монетною одиницею. Була вона одиницею за нашої старої держави – нехай буде і за нової…» Михайло Грушевський Про монетну українську одиницю. 1918. Державне будівництво часів Української Центральної Ради 1917 – початку 1918 р. неодмінно пов’язано з постаттю Михайла Грушевського. Перебуваючи на... Читати далі…
Катруся, Кулюнця, Катерина Михайлівна, донька професора, знана дослідниця, зірка першої величини української науки. Насичене, але, на жаль, швидкоплинне життя Катерини Грушевської було оповите не лише такими ніжними й величними епітетами. «Солодка потішечка», «маленька професорівна», яку ніжно оберігала та всіляко підтримувала родина, в одну мить, за велінням безжальної каральної системи, перетворилася на «ворога народу» та «буржуазну... Читати далі…
З усіх відомих фотографій Михайла Сергійовича — це третій знімок в його житті. Про перший, який поки що не вдалося розшукати ні в архівах, ні в приватних колекціях, він писав у «Споминах»: «Заховалась зате фотографія, де я приблизно в віку одного-півтора року засідаю на колінах моєї матері. В своїй малій фізіономії я вже ясно пізнаю свої... Читати далі…
«Тут Грушевський жениться: бере собі смирну дівчину, учительку, сироту, добру мою знакому і радикалку – Вояківську, – що дуже гарно з єго боку. Новоерці дуже возлементують. Вояківська велика приятелька Кобринської і Крушельницької». З листа Михайла Павлика до родини Драгоманових. Сердечним другом для пана професора стала молода вчителька Першої міської жіночої виділової школи ім. королеви Ядвіги... Читати далі…
Перша лекція із циклу “Нові джерела до історії Української революції 1917–1921 рр. : текст, контекст і підтекст” в рамках проекту “Історичні вправи у Домі Грушевських”викликала неабияке зацікавлення і наших гостей, і різноманітних ЗМІ й соцмереж. Разом із анголом з пальмовим гіллям – подарунком від часопису «Ґедз» сторічної давнини – ми увійшли в Новий рік. Запрошуємо... Читати далі…
Музейникам теж іноді щастить. Часом здається, що допомагає сам Бог. Щось подібне ми відчули, коли поріг Дому Грушевських переступила Світлана Олександрівна Френкель. Ця одухотворенна жінка з почуттям виконаного обов’язку поклала на стіл папку з матеріалами Федора Калиновича – свекра її покійної сестри Ольги Олександрівни. «Це все було засекречене. Те, що він мав якесь відношення до... Читати далі…
«Волію сидіти на «Дніпрових горах», на батьківщині – в милі відси село, де похований мій дід (сам я й пам’ятник ставив над ним, виїжджаючи до Галичини 1894 р.) і де виростав мій батько, і все тут повно для мене не тільки історичних, але й родинних споминів», − такі теплі слова Михайло Сергійович сказав на адресу... Читати далі…
По обіді 7 квітня[1] 1904 р. до потягу, що прямував зі Львова до Відня, поспішали двоє чоловіків. Щасливо діставшись своїх місць, вони почули сигнал паротягу, що сповіщав про початок їхньої далекої подорожі. Ранком на обрії показалась австрійська столиця, яка, однак, їх зовсім не цікавила цього разу, а була лише проміжним пунктом. Переїхавши з так званого... Читати далі…
«Так мило летіти в світ, віддаючись свобідним, «порожнім гадкам», які звичайно мусиш гнати від себе, аби не переривали роботи», ‒ писав Михайло Грушевський. Для заклопотаного вченого, який роками не мав відпочинку від щоденної наукової, викладацької та організаторської праці, дозволити собі «порожні гадки» було надто великою розкішшю. Коли ж нарешті з’явилась можливість потішити себе, він купив... Читати далі…
спогади Ігоря Денисенка
«І я іду на час несамовитий, Щоб нищене словами відновити». В. Шекспір Вперше поріг цього будинку я переступив у 1958-му році. Невелике узвишшя, на якому розташувався цей будинок, приємно здивувало мене густими заростями листяних і фруктових дерев, які вже тріпотіли молодим листям під подихом теплого весняного вітерця. Було дуже тихо, і важко вірилось, що все... Читати далі…