Tag Archive: історія
ПЕРЕМИШЛЬ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО
Продовжуючи нашу рубрику «По світу: адреси Михайла Грушевського», хочемо розповісти про місто, яке історик називав «головним огнищем українського життя на західнім українськім пограниччі»[1]. Здогадалися Ви чи ні, але мова йтиме про Перемишль – «надсянські Атени галицьких русинів». Саме таку неформальну назву сучасне польське, а тоді – австрійське імперське місто отримало у другій половині XIX ст.,... Читати далі…
Дорогі друзі, запрошуємо Вас на презентацію настільної гри – стратегії «Незалежність 1917-1921» від студії Wild Fox Film, що відбудеться 17 березня 2018 році o 14:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського. На Вас чекає знайомство з керівником проекту Борисом Субочем, який розкаже про ідею створення гри та її реалізацію. Також зможете поспілкуватися з консультантами –... Читати далі…
14 березня 1918-го року, військовий міністр Української Народної Республіки полковник Олександр Жуковський видав наказ про створення Інструкторської школи старшин. Відкрилася нова сторінка в розвитку військової педагогіки та системи військової освіти УНР. На новостворений навчальний заклад покладалося завдання комплектування молодої української армії, що набирала сили, національно свідомим, фахово підготовленим складом. У фондах Історико-меморіального музею Михайла Грушевського... Читати далі…
Від початку заснування у 1759 р. англійської мануфактури у графстві Стаффордшир і до сьогодні порцеляна позначена маркою Веджвуд є синонімом вишуканості, позачасової краси та доброго смаку. Джозайї Веджвуду, засновнику мануфактури, відомому керамісту та вченому, що не втомлюючись експериментував з матеріалами, формами і стилями, вдавалося задовольняти забаганки і аристократичних родин, і потреби середнього класу. У ХІХ... Читати далі…
Окремий Запорізький загін
(Лютий 1918)
З початком збройного протистояння з російськими більшовицькими загонами ще з середини грудня 1917 р. уряд УНР припустився низки помилок та прорахунків у військовій політиці. Це негативно відбилося на організації оборони країни. Перш за все –непродумана кадрова політика, коли на ключові військові посади призначалися особи, які не розумілися на армійських справах (секретар військових справ Микола Порш,... Читати далі…
Однією із найяскравіших подій українського громадського життя початку ХХ ст. стало довгоочікуване відкриття пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві 30 серпня (за ст. ст.) 1903 р. Історія цього непересічного свята перейшла на сторінки споминів його учасників[1], добре відома вона й дослідникам українського руху на зламі століть. Але як сталося, що на знаменитій фотографії товариства на Полтавськім... Читати далі…
Книги з дарчими написами із колекції ІММГ Для кожного вченого книги ‒ неодмінний атрибут дослідницької роботи, вірні помічники та порадники. У житті Михайла Грушевського вони завжди займали почесне місце. Були вірними друзями з гімназійних років, відкриваючи перед ним увесь свій внутрішній світ. Згодом допомагали історику на нелегкій дослідницькій ниві, а після його смерті зберегли для... Читати далі…
Після кількарічного заслання (1914-1917 рр.) у Симбірську (тепер м.Ульяновськ, РФ), Казані та Москві Михайло Грушевський, на початку березня 1917 р., отримав можливість повернутися до Києва. 11 березня (ст.ст.), після численних телеграм-запрошень від української інтелігенції, він виїздить із Москви до Києва. Повернення виявилося більш ніж незвичайним – у дорозі трапилося чимало прикростей, які згодом яскраво були... Читати далі…
Михайло Грушевський вважав себе до певної міри дилетантом у справі колекціонування: в тому сенсі, що не «ганявся» за повнотою своєї збірки, за потрібним предметом, «аби було» та тільки у нього, а добирав речі за смаком, хай, може, деколи і припадком, але виключно високого мистецького рівня, знаходячи в тому в першу чергу душевну насолоду та відпочинок.... Читати далі…
Михайло Грушевський в Китаєві
Повернувшись у березні 1924 р. з еміграції, Михайло Грушевський замешкав у Києві в будинку на Паньківській, 9, який ще 1908 р. придбав з дружиною Марією, братом Олександром та сестрою Ганною на залишені у спадок батькові капітали. Упродовж шести років (1924–1929) робочим кабінетом вченого була невеличка кімнатка, про яку він писав до Львова своєму учневі: «Я... Читати далі…